За 20 років нами підготовлено було кілька варіантів проєкту Закону про франшизу чи франчайзингові відносини, проте остання редакція ще не потрапила до сесійної зали Верховної ради. Ми маємо бути впевненими в тому, що не загубляться деякі загальні рекомендації щодо ключових аспектів, які слід враховувати при розробці закону про франчайзинг.
По-перше, закон має визначити франчайзинг і чітко визначити, що є франчайзинговими відносинами. У ньому мають бути описані основні елементи франчайзингової угоди, такі як права та обов’язки обох сторін, гонорари та роялті, права інтелектуальної власності, територія та термін дії угоди.
По-друге, закон має закріпити нормативно-правову базу для франчайзингової галузі в Україні, включаючи реєстрацію франчайзерів, вимоги до розкриття інформації та захист прав франчайзі. Закон повинен вимагати від франчайзерів надавати потенційним франчайзі вичерпні документи для розкриття інформації, включаючи фінансові звіти, керівництва з експлуатації та іншу відповідну інформацію.
По-третє, закон має забезпечити належний захист франчайзі у разі суперечок або розірвання договору франчайзингу. Закон має передбачити медіацію за участю Асоціації франчайзингу та третейській суд як засоби вирішення спорів між франчайзерами та франчайзі.
По-четверте, запровадження інституту саморегулювання на основі Асоціації франчайзингу.
По-п’яте, закон повинен вирішувати питання недобросовісної конкуренції та запобігати антиконкурентній поведінці франчайзерів, наприклад, накладати необґрунтовані територіальні обмеження або стягувати необґрунтовані збори та роялті.
Нарешті, закон має враховувати найкращі міжнародні практики та стандарти щодо франчайзингу та гарантувати, що українське законодавство відповідає практиці, прийнятій в інших юрисдикціях.
Загалом, ухвалення комплексного та чіткого закону про франчайзинг забезпечить основу для зростання та розвитку франчайзингової галузі в Україні, а також захистить права та інтереси як франчайзерів, так і франчайзі.