Перші франчайзингові системи, які відкривалися на території України, були ненаціонального походження, вони створювалися в рамках зарубіжних брендів. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний 19 червня 1993 інформаційною компанією КОМПАСС [32]. Після цього на ринку з’явилися ресторани мережі McDonalds. Першими вітчизняними франчайзинговими мережами були Pizza Celentano, UnMomento, Арбер, Михайло Воронін та ряд інших. А вже в 2001 створено Українську Асоціацію франчайзингу. На момент створення Асоціації в 2001 в Україні працювало кілька десятків мереж, то на сьогодні кількість мереж перевищує 990.

підготовлено 11.04.2021 року

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФРАНЧАЙЗИНГУ

1.1 Економічна сутність франчайзингу

1.2 Основні учасники ринку франчайзингу

1.3 Показники розвитку ринку франчайзингу

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

2.1 Характеристика ринку франчайзингу

2.2 Аналіз сучасного стану розвитку франчайзингу

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

3.1 Світовий досвід регулювання франчайзингу та його впровадження в Україні

3.2 Подальший розвиток ринку франчайзингу

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Перші франчайзингові системи, які відкривалися на території України, були ненаціонального походження, вони створювалися в рамках зарубіжних брендів. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний 19 червня 1993 інформаційною компанією КОМПАСС [32]. Після цього на ринку з’явилися ресторани мережі McDonalds. Першими вітчизняними франчайзинговими мережами були Pizza Celentano, UnMomento, Арбер, Михайло Воронін та ряд інших. А вже в 2001 створено Українську Асоціацію франчайзингу. На момент створення Асоціації в 2001 в Україні працювало кілька десятків мереж, то на сьогодні кількість мереж перевищує 990.

До 2019 року в області франчайзингу було випробувано багато нових підходів, напрямків, ноу-хау, новацій, багато з яких нічого позитивного не показали. Тобто до 2019 року франчайзери та франчайзі перебували в постійному пошуку нових ідей і напрямів. На тлі пандемії 2020 та поточного років різкого сплеску на ринку немає, одні учасники ринку зайняті пошуком грошей, інші займаються удосконаленням існуючих моделей.

Незважаючи на всі труднощі, пов’язані з реалізацією франчайзингових проектів, кількість якісних франшиз і сумлінних франчайзерів в Україні зростає з кожним роком. З’являються нові проекти, які успішно розвиваються не тільки в Україні, а й за її межами. А це свідчить про те, що франчайзинговий ринок в нашій країні найближчим часом вийде на новий рівень. І це потребує глибокого вивчення та аналізу.

Мета бакалаврської роботи – визначити подальші перспективи розвитку франчайзингу в Україні. Виходячи із мети, поставлені такі завдання:

– актуалізувати поняття франчайзингу та економічної сутності франчайзингу;

– вивчити основних учасників ринку франчайзингу;

– встановити показники розвитку ринку франчайзингу;

– оцінити характеристику ринку франчайзингу;

– проаналізувати сучасний стан розвитку франчайзингу в Україні;

– вивчити світовий досвід регулювання франчайзингу;

– надати рекомендації щодо подальшого розвиток ринку франчайзингу в Україні.

Об’єктом бакалаврської роботи є розвиток франчайзингу в Україні.

Предмет роботи – економічні відносними з приводу утворення та подальшого розвитку франчайзингових мереж.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів наукового пізнання, емпіричного і теоретичного рівнів дослідження, які застосовувались на різних етапах, а саме: методи індукції, дедукції, абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу – при теоретичному узагальненні й формулюванні мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження, висновків, удосконалення категорійно-понятійного апарату, а також: при виявленні особливостей, проблем, суперечностей розвитком франчайзингових відносин в Україні та інших країнах та надання рекомендацій щодо шляхів їх вирішення; при аналізі та характеристиці ринку франчайзингу; логіко-структурний аналіз – при систематизації активностей та дослідженні дій суб’єктів господарювання; програмно-цільовий метод – при формуванні рекомендацій до оптимальної структури подальшого розвитку галузі; формально-правовий метод – при удосконаленні організаційно-правового механізму організації та діяльності франчайзингових мереж; метод комплексного аналізу та узагальнення – для формулювання наукових визначень, висновків, що виносяться на захист.

Емпіричною основою роботи є аналітична інформація, зібрана Асоціацією франчайзингу, а також інші експертні дослідження ринку. На сьогодні держава централізована не збирає статистичну інформацію про стан ринку франчайзингу, тому важливою складовою інформації є матеріали моніторингу ЗМК та особисті спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у науково-теоретичному оновленні підходів до визначення засад організаційно-правового та фінансового розвитку франчайзингових мереж в Україні з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду та діючих проектів.

Практичне значення одержаних результатів бакалаврської роботи полягає в можливості використання запропонованих автором рекомендацій щодо розвитку франчайзингу в Україні в цілому, так і в роботі окремих мереж, більш ефективного розвитку франчайзингових мереж. Упровадження результатів роботи в практику діяльності компаній дозволить прискорити подальший розвиток франчайзингових мереж, а врахування поданих рекомендацій органами державної влади дозволить прискорити розвиток франчайзингу та підприємництва в цілому.

Публікації. За темою дослідження поточних публікації автором не здійснено, проте частини роботи були опубліковані в соціальних мережах та на форумах професійних співтовариств, де робота викликала цікавість професіоналів.

Структура та обсяг бакалаврської роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту роботи становить 75 сторінок. У роботі наведено 8 ілюстрації та 1 таблицю. Список використаних джерел містить 51 найменування.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФРАНЧАЙЗИНГУ

1.1 Економічна сутність франчайзингу

Вперше визначення франчайзингу зустрічається В Оксфордскому словнику англійської мови [1933 р., стор. 1630] де зазначалось, що «franchіsіng» – усі права й свободи єпископатів, подаровані королівською короною в 1559 році, а «franchіses» – ярмарки, ринки й інші місця, відведені для торгівлі [1].

У Британії король надавав баронам право збирати податки на певних територіях в обмін на послуги, наприклад, на постанову солдат в армію. Крім того, король, як володар виключного права власності на земні надра, надавав за певну винагороду (роялті) своїм підданим право на видобуток руди і вугілля. Вільним людям, або громадянам міст, дозволялося (була дана франшиза) продавати свої товари на території міста, на ринках і ярмарках. Важко не погодитися з точкою зору, згідно з якою «franchise» (франшиза) з’явилася за часів і середньовічної Франції і позначала особливий привілей, «вільність» або «свободу від обтяжень», дану французькими королями своїм васалам. Цей привілей давала можливість полювати в королівських лісах, надавала ексклюзивне право торгувати якимись товарами, а також право тримати ринки і ярмарки, містити поромні переправи, будувати дороги і пивоварні заводи. Католицька Церква дарувала привілеї податківцям. Вони залишали за собою певну частку зібраних доходів і відправляли частину зборів Папі. Така схема існувала до 1562 р поки не була скасована. До цього часу франчайзинг став інститутом загального права, і приватним особам могли бути надані франшизи на організацію ринків і ярмарків, а також на експлуатацію річкових поромів. [2].

Одним з яскравих прикладів застосування франчайзингу є компанія з виробництва швейних машин підприємця і винахідника Й. Зінгера (Singer Sewing Machine Company), яка першою в світі запровадила методи масового виробництва. З 1851 року компанія Зінгера укладала з дистриб’юторами товару письмовий договір на передачу франшизи, який був аналогом сучасного франчайзингового контракту. Це були перші дистриб’юторські угоди з додатковими зобов’язаннями франчайзі (дилера), які обслуговували машини на першу вимогу покупця. [3].

У країнах західної Європи, ринок якої був роздроблений на національні території, підйом франшизного руху почався тільки в 1980-х рр. в період формування єдиного економічного простору. Однак, незважаючи на значні заходи по уніфікації законів, які регулюють правила поведінки бізнесу в країнах ЄС, як і раніше зберігаються значні відмінності в законодавствах, які перешкоджають швидкому поширенню франчайзингу [1].

В другій половині ХХ – на початку ХХІ сторічь франчайзинг отримав значного поширення в економіці Західних, Латиноамериканських країнах, Японії та країнах пострадянського простору, а це, в свою чергу обумовила необхідність наукового обґрунтування франчайзингу.

Так у 80-х роках ХХ століття Алекс Кенігсберг визначає франчайзинг як договірні відносини між франчайзером і франчайзі, при яких франчайзер пропонує або зобов’язується мати долю в бізнесі франчайзі в таких сферах як ноу-хау і навчання; де франчайзі працює під спільною торговою маркою, з однаковою структурою або згідно спільних процедур [34], які належать або контролюються франчайзером; згідно угоди франчайзі повинен зробити або зробить значні капіталовкладення з своїх власних ресурсів [4]. Інший західний науковець професор Скотт Шейн вже в 2004 році описує франчайзинг як комерційні взаємовідносини, в результаті виникнення яких особа пропонує, продає або поширює іншій особі товари або послуги, що позначаються маркою, знаком обслуговування, торговою назвою товару, рекламним або іншим комерційним знакам або по відношенню до яких існує пряма або дотична вимога відповідати стандартам якості, що визначається іншою особою [5]. Російський науковець Вагіт Шаріфов вважає франчайзинг сукупністю заходів, спрямованих на створення високоорганізованого ринку, що будується на принципах прямого та зворотного зв’язку між виробництвом, торгівлею та споживанням. В той самий час вітчизняні дослідники визначають франчайзинг як підприємницьку діяльність, відповідно до якої на договірних засадах одна сторона передає іншій за винагороду на визначений термін або без зазначення такого: право використання торгової марки; знаку для послуг; фірмового найменування; послуг; технологічного процесу; спеціалізованого обладнання; ноу-хау; комерційної інформації, що охороняється законом; інших, передбачених договором об’єктів права інтелектуальної власності [6].

Згідно Термінологічного словника «Франчайзинг від А до Я» [7] франчайзинг – підприємницька діяльність, згідно з якою на договірній основі одна сторона (франчайзер) передає другій (франчайзі) за винагороду на певний строк або без зазначення такого: –право використання торгової марки, – знака для послуги, – фірмового найменування, – послуг, –технологічного процесу, –спеціалізовану обладнання, – ноу-хау, – комерційної інформації, що охороняється законом, – інших, передбачених договором об’єктів права інтелектуальної власності.

Слід звернути увагу, що західні вчені роблять акцент на тому, що франчайзинг – це, передусім, взаємовідносини між двома суб’єктами. В той самий час, вітчизняні дослідники франчайзингу стверджують, що франчайзинг – це діяльність, або сукупність заходів. Отже усталеного визначення франчайзингу не існує. Погоджуючись з формулюванням франчайзингу різних авторів, на наш погляд, вони лише частково і з кількох боків описують сутність франчайзингу. Франчайзинг має більш багатогранний характер. Використання франчайзингу дозволяє просувати бренд, поширювати товари і послуги на значних територіях, а також освоювати нові ринки [34].

В той самий час, варто зазначити, що існує багато методів поставки товарів і послуг єдиної й незмінної якості споживачеві, що схожі з франчайзингом за певними аспектами, проте франчайзинг є сучасною формою та акумулює значні переваги. Порівняємо його з іншими формами маркетингу й збуту (див. рис. 1.1-1.3).

Як ми бачимо з рисунків, головною відмінністю франчайзингу та наймання є різні схеми контролю, франчайзингу та дистрибуції – різний обсяг виконуваної роботи регіональним оператором і франчайзингу та ліцензування – активність співпраці сторін при франчайзингу. На зручність чи незручність роботи за тієї чи іншою схемою також впливає законодавство країни, яким можуть бути накладені певні обмеження чи заборони [29].

Вже більше 30 років у світовій практиці побудови франчайзингових мереж кажуть, що використовують 75 галузей економіки [8]. Це обумовлене рядом переваг, які дає франчайзинг порівняно з іншими формами розвитку бізнесу (табл. 1.1.). Хоча на справді поділ на галузі на сьогодні умовний і не потребує деталізації взагалі, що, знову ж таки, витікає із переваг франчайзингу.

Таблиця 1.1.

Переваги і недоліки франчайзингу

 Для франчайзераДля франчайзі
Переваги1. Швидке розширення бізнесу на нових ринках з мінімальними власними витратами1. Можливість розпочати власний бізнес
2. Зниження фінансових ризиків (власний капітал бере мінімальну участь у розширенні бізнесу) [35]2. Вступ у бізнес під відомим товарним знаком, що до певної міри гарантує успіх і знижує ризик банкрутства
3. Можливість збуту товарів і послуг на віддалених територіях і проведення територіального розподілу ринку з метою обмеження конкуренції поміж франчайзі без порушення анти-монопольного законодавства3. Товарний знак дозволяє користуватися рекламною підтримкою франчайзера
4. Проведення єдиної цінової політики без порушень антимонопольного законодавства4. Вивчення досвіду та використання знань франчайзера, можливість отримання підтримки з його сторони
5. Регулювання і контроль якості ведення бізнесу5. Можливість гарантованого отримання товарів й інших необхідних елементів для роботи без перебоїв
6. Звільнення від необхідності оперативного управління6. Полегшення доступу до кредитних ресурсів, оскільки франчайзер може виступати гарантом по кредитах
7. Зацікавленість франчайзі в успішності бізнесу, що зумовлює його прибутковість для франчайзера 

Продовження Таблиці 1.1.

Недоліки1. Неможливість швидко і безболісно завершити роботу з франчайзі1. Обмеження економічної свободи та ініціативи
2. Вплив франчайзі, що працюють не на належному рівні, на репутацію бізнесу2. Неможливість швидкого виходу із бізнесу
3. Важкість збереження конфіденційності та комерційної таємниці через невизначеність предмета інтелектуальної власності3. Залежність від фінансової стабільності франчайзера [35]

Джерело: на основі [8], [9], [10], [31]

При виборі форми розповсюдження своїх товарів компанія керується як об’єктивними перевагами кожної з них, так і суб’єктивними уподобаннями та преференціями, звичністю роботи за певними договорами та схемами. Тому ми не можемо казати про абсолютно найкращу форму. В кожному окремому випадку вибір може бути іншим [31].

Динамічний розвиток франчайзингу обумовлено його різноманітністю як за змістом, так і за галузевими та географічними ознаками. Проте досі не існує чіткої класифікації видів франчайзингу, яка б допомагала підприємствам свідомо підходити до використання цього ефективного інструменту стратегії підприємств.

1.2 Основні учасники ринку франчайзингу

Франчайзинг – це складна, багатогранна бізнес-система і її фінансовий успіх залежить від багатьох факторів. А з точки зору психології специфічних відносин між її учасниками підходить тільки певним типом людей.

Франчайзинг, при всій своїй уявній простоті, має властиві тільки йому унікальні особливості. І, незважаючи на те, що франчайзинг мінімізує ризики, пов’язані безпосередньо з організацією бізнесу, самим великим ризиком в побудові франчайзингової мережі є взаємини його учасників. Нажаль, в історії франчайзингу існують приклади як успіхів, так і поразок, і в більшості випадків причиною є неправильний вибір партнера. Безумовно, в цьому важливому елементі франчайзингу багато залежить від особистості самого франчайзера і глибини його розуміння суті франчайзингових відносин.

Функціонування франчайзингу як системи можливо тільки при існуванні двох компонентів. З одного боку франчайзер, як власник торгової марки або технології. З іншого – франчайзі (оператор), особа, яка отримує право на використання цієї торговельної марки або технології на певних умовах. Обидва ці компоненти необхідні і однаково важливі.

Одним з широко поширених помилок щодо франчайзингу є думка про його стовідсоткову надійність. Частка правди в таких твердженнях, безумовно, є. Статистика стверджує, що з 100 підприємств, що розорилися в перший рік існування, тільки близько 10 – підприємства систем франчайзингу. З цього, однак, не випливає, що франчайзинг гарантує живучість вашого підприємства. Як і кожен бізнес, франчайзинг схильний певному ризику. Це повинен пам’ятати потенційний оператор. Саме йому вкладати в справу власні гроші. І саме він повною мірою відповідає за результат [52].

Як вже говорилося раніше, франчайзинг – «довгограючий» бізнес і франчайзер не повинен в своїх стратегічних планах ставити на перше місце занадто швидкий ріст мережі, компенсуючи за рахунок більшого числа проданих франшиз свої витрати на розробку франчайзингової системи. Головними завданнями в реалізації стратегій розвитку мережі повинні бути: збільшення капіталу, створення іміджу бренду і популярністю мережі в цілому. Стабільний прибуток франчайзер зможе отримувати тільки за рахунок якісно побудованої мережі, якій в процесі експлуатації ще необхідно переступити точку беззбитковості, на що зазвичай потрібно досить великий період часу.

Помилка, вчинена при виборі партнера, може коштувати набагато дорожче, ніж отриманий прибуток від продажу франшизи.

Людський фактор відіграє основну роль в будь-якому ділі, а у франчайзингу – тим більше, тому ще задовго до початку продажу франшиз франчайзер повинен з великою відповідальністю поставитися до розробки профілю потенційного франчайзі, пам’ятаючи про нашу ментальність і про те, що ідеальних франчайзі (як втім, і франчайзерів) немає.

Відносини між франчайзером і франчайзі не можна назвати просто партнерськими або діловими, вони повинні завжди перебувати в балансі, підтримуваному взаємним довірою, рівністю і взаємної відповідальністю, які забезпечують двосторонню фінансову вигоду.

Нарешті прийшло час розглянути, яким повинен бути франчайзі, що він повинен зробити для мінімізації власних ризиків і як побудувати взаємовигідні відносини з франчайзером:

1. Для тих, хто вирішив пов’язати свою діяльність з франчайзингом, в першу чергу рекомендуємо вникнути в суть франчайзингової системи і зробити чесну самооцінку. Причому, на першому місце в самооцінці треба поставити не особисті фінансові можливості, безумовно, необхідні для покупки франшизи, а вашу психологічну толерантність до основних принципів франчайзингової системи.

2. Франчайзі повинен скласти для себе профіль франчайзера, визначивши ділові та психологічні якості людини, з яким йому буде нескладно вибудувати партнерські відносини.

3. Ретельно вивчити бізнес, пропонований франшизою, франчайзинговий пакет і договір. Уявити себе в ролі франчайзі, з урахуванням всіх нюансів і вимог франчайзера, і тільки потім прийняти виважене рішення про покупку франшизи.

4. Ну і, звичайно ж, дуже важливо, щоб франчайзі протягом дії франчайзингового договору пам’ятав про те, що франчайзер створив унікальну бізнес-систему, завдяки якій франчайзі отримав можливість з мінімальним ризиком вкласти власні кошти, придбав імідж успішного підприємця і регулярно отримує гарантовану прибуток.

5. Тільки краще виконання своїх обов’язків (регламентованих договором) може гарантувати франчайзі успіх придбаної франшизи і є запорукою збалансованих відносин з франчайзером.

Хоча у кожного франчайзера є свої критерії відбору франчайзі і вимоги до них, є ряд загальних характеристик, які повинні бути притаманні всім франчайзі.

Ці базові характеристики складають портрет ідеального франчайзі. У ньому будуть основні параметри:

– особистість франчайзі,

– готовність відмовитися від самостійності,

– можливість створити і управляти бізнесом,

– досвід,

– фінансові можливості.

Оцінювати потенційного франчайзі франчайзер буде не як нового співробітника, який буде виконувати свою посадову інструкцію, а як незалежного підприємця, який повинен вибудувати структуру, управляти нею і її працівниками, а також мати власну мотивацію для досягнення успіху підприємством.

Певна категорія людей може працювати тільки самостійно і не сприймає ніяких обмежень, що накладаються системою.

Особистість франчайзі

Франчайзі мережі (або керуючий точкою) повинен відповідати мінімальним вимогам щодо його особистості:

– він повинен мати лідерські якості, вміти управляти людьми і працювати в команді;

– він повинен мати мотивацію, достатню для успішної роботи точки;

– він повинен бути порядною і вміти виконувати свої зобов’язання.

Новий партнер повинен бути зацікавлений в роботі саме в цій сфері, і не тільки із -за обсягу прогнозованого прибутку, а із-за інших цінностей, які створює бізнес.

Частина франчайзерів не гидує встановлювати вікової ценз для потенційного франчайзі, що дозволяє франчайзеру перевірити ще раз, отримав чи потенційний франчайзі необхідні навички роботи і досвід управління.

Керівник компанії повинен мати необхідну енергію і здоров’я для щоденної роботи та управління точкою. Він повинен вміти володіти собою і справлятися зі стресами і кризовими ситуаціями. Він повинен вміти приймати самостійні рішення, бути незалежним від порад і втручання родичів, друзів і знайомих. У потенційного франчайзі має бути самовладання, вміння правильно оцінювати ситуацію і долати невдачі, особливо на етапі становлення підприємства.

У потенційного франчайзі повинні бути важливі для психологічного портрета підприємця якості:

– в інтелектуальному блоці – компетентність, комбінаторний дар, розвинена уява, реальна фантазія, розвинена інтуїція, перспективне мислення;

– в комунікативному блоці – талант координувати зусилля працівників, здатність і готовність залучати людей в свою команду, схильність вселяти довіру;

– в мотиваційно-вольовому блоці – відповідальність, самостійність, схильність до ризику, прагнення боротися і перемагати, здатність доводити справу до кінця, потреба в самореалізації і громадському визнання, стресостійкість.

Додамо до цього мотиви підприємця:

– бажання бути господарем своєї долі;

– прагнення подолати відчуження професійної діяльності від решти, злити роботу і життя воєдино, змінити принцип «працювати, щоб жити» на «жити, щоб працювати»;

– бажання отримувати гідну винагороду за свій труд і значно поліпшити своє матеріальне становище.

Готовність відмовитися від самостійності

Франчайзі – самостійний підприємець, але не самотній. Однак дуже часто занадто ініціативні підприємці заважають розвитку мережі або призводять до її краху. У них є своє бачення бізнесу. Воно може спочатку йти в розріз з загальною концепцією мережі. Якщо франчайзі хоче творити, йому краще заснувати свій окремий бізнес. Якщо він готовий пожертвувати самостійністю заради інших вигод, які дає робота в мережі, тільки тоді можна з ним продовжувати переговори про придбання франшизи.

Можливість створити і управляти бізнесом

Успіх точки і мережі в цілому залежить від можливості нового партнера підібрати потрібних людей, правильно їх мотивувати, створити і підтримувати командних дух в компанії, розподіляти і делегувати повноваження і відповідальність, а також контролювати всі процеси роботи. Такі навички приходять тільки з досвідом управлінської діяльності.

Франчайзі повинен буде потрапити в систему і кожен день займатися розвитком бізнесу. Це вимагає повної відповідальності франчайзі і його посвячення себе справі. Деякі франчайзери вимагають від франчайзі самоврядування бізнесом, в такому випадку досягається його максимальна ефективність. Франчайзі повинен бути готовий до постійної роботи, щоб не перекладати справи на інших, зображуючи із себе «істинного боса».

Необхідно також враховувати, що робота франчайзі повинна відповідати стандартам франчайзера. Його ініціативи не повинні суперечити нормам роботи в мережі.

Досвід

Потенційний франчайзі повинен мати досвід підприємницької діяльності, управління персоналом і управління сумами капіталу, релевантними тим, якими він буде керувати в рамках купується франшизи.

У його підпорядкуванні у час управлінської діяльності повинна бути достатня група підлеглих, що гарантує наявність навичок делегування і розподілу повноважень, а також контролю виконання поставлених завдань.

Франчайзер проаналізує:

– які відносини з керівництвом і співробітниками складалися у кандидата на минулих місцях роботи,

– його досягнення, успіхи, прийняті рішення,

– вміння вчитися на своїх помилках,

– звичку слідувати своїм обіцянкам.

Досвід в сфері майбутньої франшизи вітається більшістю франчайзерів, але не обов’язковий.

Адже навіть великий досвід підприємця в який-небудь сфері може бути неправильним, невідповідним для роботи в мережі або негативним і призведе до махінацій з метою отримати вигоду від роботи по франшизі.

Фінансові можливості

Як правило, від франчайзі не потрібно мати в наявності всю суму, необхідну для відкриття. Але він повинен мати необхідну суму грошей для оплати франшизи. Якщо всієї суми грошей немає, у нього повинна бути можливість отримати кредит на відсутню суму або мати доступ до кредитної лінії, графік якої збігається з графіком вливань в бізнес. Наявність власних вільних коштів також свідчить про фінансовому інтересі франчайзі і його додаткової мотивації.

Ці вимоги необхідно мати на увазі перед тим, як прийняти рішення про готовність працювати в мережі. При цьому також бажано вислухати думку кваліфікованого консультанта з досвідом роботи по підбору персоналу для франчайзингових мереж.

Молоді франчайзингові мережі дуже неперебірливо відносяться до своїх майбутнім франчайзі, тим самим підвищуючи ризик невдачі і вирогідність провалу всієї мережі. Часто в цих мережах зовсім відсутні вимоги до партнерів, єдиний критерій – наявність достатніх фінансових ресурсів і бажання працювати в цій мережі. Такий підхід може призвести до того, що мережа може стати об’єднанням недобросовісних підприємців, поганих менеджерів, людей, які не орієнтуються в цій сфері, або просто невдах, а репутація всієї мережі буде накладатися на роботу кожного франчайзі.

Найбільш поширеним методом отримання інформації про майбутньому франчайзі є анкета. Це дозволяє не просто оцінити всі необхідні параметри нового партнера, але і зберегти їх на майбутнє. За кордоном мережі випускають анкети у вигляді книги формату A4 на 16-20 сторінках. Така анкета буде містити інформацію не тільки про компанії, її посадових осіб, сферу діяльності, приміщення, місто і його конкурентну середу, а й персональний баланс франчайзі (якщо це фізична особа), його боргові зобов’язання і підтвердження прав власності на нерухомість або іншу власність.

Досвідчені франчайзери самі або з допомогою консультантів розробляють систему критеріїв оцінки місця розташування майбутньої точки. Відсутність критеріїв відбору міста, рекомендацій по бажаному розміщенню точки в ньому, сусідства з певними підприємствами або зонами в місті, потоку певного виду пішоходів або машин повз вітрин точки, економічних характеристик міста означають, що франчайзер не проаналізував основи успіху або причини невдач тих точок, які працюють у нього в мережі, і тепер пропонує вам ризикнути разом з ним. Такі критерії можуть бути озвучені франчайзером при відвідуванні вашої точки або аналізі ваших документів, але вони повинні бути чітко сформульовані [51].

В цілому згідно першого в Україні та й на всьому СНД Термінологічного словника «Франчайзинг від А до Я» [7] є такі учасники ринку франчайзингу (наводимо в алфавітному порядку):

Асоціація франчайзі мережі, Асоціація франчайзі – Добровільне об’єднання франчайзі однієї франчайзингової мережі, основним завданням якого є встановлення комунікації для вирішення і запобігання внутрішніх проблем в розвинених франчайзингових мережах

Асоціація (Федерація, Рада) франчайзингу – Некомерційна неурядова організація, яка служить центром обміну досвідом франчайзингу, як в регіоні, так і по всьому світу, стимулює розвиток франчайзингу в країні, встановлює етичні норми і правила. В Україні це Асоціація франчайзингу, діє з 2001 року, зареєстрована у формі організації роботодавців, і її повна назва звучить як Асоціація роботодавців у галузі франчайзингу. Її сайт www.franchising.org.ua

Власна точка – Підприємство, яке належить і управляється франчайзером для придбання постійного досвіду ведення бізнесу, який в подальшому розвивається завдяки франчайзингу. Дає можливість проводити дослідження і впроваджувати програми розвитку продукту і всього бізнесу. Переважно є однією з перших точок, на яких проводилося пробне функціонування франшизи. Може як продаватися франчайзі у вигляді бізнесу під ключ, так і покупатися назад у володіння франчайзера

Генеральний розробник – Територіальний розробник, який має право самостійної експлуатації франшизи і право на надання в користування франшизи з подальшим відкриттям франчайзингових точок третіми особами (субфранчайзі)

Департамент франчайзингу банку – Відділення банку, яке спеціалізується на фінансуванні франчайзингу, займається інформаційною підтримкою мережі відділень банку, потенційних суб’єктів франчайзингу та громадськості щодо даної форми організації бізнесу. Займається просуванням конкретних франшиз, франчайзі кредитуються під заставу вартості мережі. Часто поєднується з відділом ліцензування

Елементи (Суб’єкти) франчайзингової мережі – Франчайзер, субфранчайзера, територіальні розробники, франчайзі, асоціація франчайзі мережі, які використовують у своїй роботі одну франшизу

Збори франчайзі мережі, Зустріч франчайзі – Організована регулярна зустріч всіх / частини франчайзі мережі з франчайзером, на якій відбувається обмін інформацією про функціонування мережі

Ліцензіар – Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності. Хоча в деяких франчайзингових договорах франчайзер названий ліцензіаром, подібне вживання терміну є неправильним. Ліцензіар надає ліцензіату значно менше прав і послуг, ніж франчайзер франчайзі

Ліцензіат – Особа, яка отримала право на використання об’єктів права інтелектуальної власності в певній обмеженій сфері

Міжнародна асоціація франчайзингу (IFA) – Некомерційна неурядова організація, створена в 1960 році у Вашингтоні, яка служить центром обміну досвідом франчайзингу як в США, так і по всьому світу. Об’єднує франчайзерів, франчайзі, постачальників франчайзингових послуг і супутніх товарів, а також понад 350 асоціацій франчайзингу, що діють по всьому світу. Її програми створюються для освіти і впливу на людей, які розробляють публічну політику, надання інформації про нові тенденції у франчайзинг за допомогою освітніх програм, щорічних конференцій, симпозіумів з питань законодавства по франчайзингу, Регіональних і локальних круглих столів. Видає журнал «Світ франчайзингу», «Ресурсну книгу постачальника», бюлетень «Інсайдер», путівник по франчайзингу і надає веб-ресурс як своїм дійсним, так і потенційним членам (www.franchise.org)

Навчальний центр, Тренувальний центр – Змодельована частина або повна копія типовий франчайзингової точки, на базі якої проводиться навчання франчайзі та персоналу франчайзі, яке нераціонально проводити на базі реальної працюючої точки. Наприклад, центр навчання майстра по ремонту обладнання або Університет гамбургерологіі McDonald’s

Постачальники франчайзингових послуг і супутніх товарів – Підприємства або окремі фахівці, які надають професійні послуги франчайзерам і франчайзі (консультанти по франчайзингу, юристи, бухгалтери, фінансові інституції, рекрутингові агенції, франчайзингові брокери, видавництва) або надають товари / послуги, які можуть бути використані в бізнесі франчайзингової мережі (постачальники уніформи, Internet послуг, комп’ютерних систем, упаковки, обладнання, інструментів, послуг зі стандартизації)

Спільне підприємство – Один з методів впровадження франшизи на ринок іншої країни. Учасниками нового підприємства стають франчайзер і особа (фізична або юридична) – представник цієї країни. До переваг належать розподіл витрат на розвиток і збереження частини контролю з боку франчайзера. Конфлікти інтересів часто призводять до необхідності викупу однією чи іншою стороною частки, яка належить іншій стороні

Суб’єкти франчайзингу, Сторони франчайзингу – Особи (фізичні або юридичні), які вступають у правовідносини при франчайзингової формі організації бізнесу. Мінімально – елементи франчайзингової мережі

Субфранчайзер, Майстер франчайзі, Генеральний франчайзі – Особа, яка працює по договору майстер франчайзингу або майстер територіального франчайзингу та має виключні права на роботу на певній території. Початковий платіж (див. Первісна плата) виплачується франчайзеру за право на роботу на території і визначається оцінкою числа продажу потенційних франшиз на ній, при цьому субфранчайзера повинен дотримуватися угоди про графіку відкриття франчайзингових точок. Кожен раз, коли субфранчайзера знаходить нового франчайзи, він залишає у себе частину його первісної плати, що перераховується далі франчайзеру, так що до моменту досягнення наміченого числа франчайзи він, фактично, компенсує внесену франчайзеру первинну плату за роботу натериторії. Також отримує дохід у вигляді відсотка від роялті або сервісної плати. Фактично є франчайзером на цій території, так як він безпосередньо укладає договори з франчайзі і отримує їх початкові внески і роялті. Він повинен забезпечити навчання, маркетинг, підтримку на місці і всі інші послуги в такому ж обсязі і такої ж якості, як і франчайзер. Майстер територіальний договір, передбачає виконання субфранчайзера також функцій територіального розробника

Субфранчайзі – Особа (фізична чи юридична), яка укладає субфранчайзінговий договір з субфранчайзера, які працюють відповідно до договору майстер франчайзингу або майстер територіального франчайзингу

Франчайзер, Франшизиар, Правовласник, Правоволоділець – Особа, як правило, юридична, власник прав на франшизу, ліцензує і «продає» (фактично передає в користування) свою інтелектуальну власність (торгову марку, ноу-хау і виробничу систему), як правило, спочатку випробувавши її на власних точках

Франчайзингова мережа – Мережа точок, які використовують одну франшизу. Складається як мінімум з 2 суб’єктів – франчайзер і франчайзі, що стоять на різних рівнях правовідносин

Франчайзинговая точка – Підприємство, яке функціонує відповідно до франчайзинговому договору і управляється франчайзі

Франчайзинговий брокер – Незалежна особа (фізична або юридична), яка займається продажем франшиз від імені франчайзера. Платою за його послуги є комісійні, що сплачуються йому франчайзером

Франчайзингові консультанти – Надають консультації компаніям з питання їх відповідності франчайзингової формі організації бізнесу. Також допомагають вже створеним франчайзинговими мережами переглядати свою концепцію і розвиватися. Найбільш кваліфіковані консультанти мають управлінський досвід в різних видах франчайзингу та в різних сферах

Франчайзі, Франшизиат, Користувач, Оператор – Особа (фізична чи юридична), яке набуває права на франшизу на певній території відповідно до франчайзингового договору або іншого договору, спрямованого на створення франчайзингової мережі на території

1.3 Показники розвитку ринку франчайзингу

Відповідно до сфери бізнесу, в якій застосовується франчайзинг, виділяють торговий, виробничий та сервіс-франчайзинг. Торговий характерний лише для торгівлі товаром визначеного бренду, у виробничому франчайзингу передаються права на використання певних технологій, а сервіс-франчайзинг передбачає передачу у використання певних специфічних навичок просування послуг визначеної торгової марки.

Відповідно до територіального розповсюдження франчайзинг поділяється на локальний, регіональний та глобальний. Локальний характерний для малих мереж, що зосереджуються на розвитку в межах одного-кількох міст, в той же час регіональний може охоплювати територію однієї або кількох країн. Глобальний франчайзинг – це франчайзинг, мережа якого має представництва в багатьох країнах та континентах. Під мережею ми розуміємо два або більше підприємств, що використовують одну франшизу.

Франчайзинг так само може мати й національну ознаку. Національним можна назвати франчайзингову мережу, що поширюється в межах однієї країни, а міжнародним визнається франчайзинг, мережа якого має представництва в багатьох країнах.

Аналізуючи зміст франчайзингового пакету, можна виокремити товарний, франчайзинг послуг і франчайзинг продукту та імені. Відповідно спеціалізація товарного франчайзингу – це торгівля товаром визначеної торгової марки, франчайзинг послуг передусім стосується надання послуг, в той же час франчайзинг продукту та імені – це спосіб передачі в користування бренду, товару та технологій виробництва або продаж [31].

Важливим елементом визначення франчайзингової мережі є аспект, що це точки, які експлуатують одну франшизу – пакет прав інтелектуальної чи промислової власності. Це і є той з’єднуючий елемент, навколо якого об’єднуються франчайзі та франчайзер. Саме франшиза, а не франчайзер змушує цих підприємців співпрацювати [33].

Сама франшиза може також виступати інструментом розвитку мережі. І не тільки завдяки тому, що вона є носієм технологій та ноу-хау, на яких засновується бізнес. Вона може використовуватися в якості застави, гарантії повернення кредиту.

У фінансовому плані для порівняння декількох аналогічних концепцій часто використовують показник товарообороту мережі [35]. Це сума товарооборотів усіх її точок за певний період, часто без врахування ПДВ та знижок, наданих кінцевим споживачам. Цей показник відображає успішність концепції, її поширеність на певній території та може бути основою визначення динаміки росту мережі [28].

Для порівняння окремих франшиз використовуються також показники вступного платежу та вартості входження до мережі. Суть першого з показників буде детально розглянуто в наступному розділі. Для порівняння цих показників важливо порівнювати також набір послуг, прав та матеріальних предметів, що передаються франчайзі після його сплати у тій чи іншій мережі. Якщо суттєво різняться елементи франшизи, то і суми стають непорівняними.

Сучасна концепція франчайзингу з’явилася після другої світової війни, коли з’явилася велика потреба у різноманітних товарах та послугах. У цих умовах франчайзинг проявив себе як ідеальна модель для прискореного розвитку готельно-туристичного сектору й індустрії швидкого харчування.

1950 рік. Початок ери сучасного франчайзингу. Її відкрив Рей Крок, комівояжер – продавець апаратів для молочних коктейлів. Відвідавши паркінг-ресторан швидкого обслуговування “Сан Бернардіно”, що належав братам МакДональдам, та скуштувавши ситної картоплі-фрі, Крок викупив право на франчайзинг їхнього бізнесу.

1960-70-ті роки. Період найбільшого підйому франчайзингового бізнесу, у США кожні 6,5 хвилин відкривається нове франчайзингове підприємство. Однак у цей час відбулася значна кількість скандалів, пов’язаних з появою недобросовісних франчайзерів та франчайзі, що могли заплямувати саму концепцію бізнесу.

Щоб запобігти негативним наслідкам, у 1960 році в США було створено Міжнародну асоціацію франчайзингу (IFA – International Franchise Assoсiation). Її програми створюються, щоб просвітити та вплинути на людей, що розробляють публічну політику, надати нову інформацію про зміни у франчайзинговому співтоваристві за допомогою освітніх програм, щорічних конференцій, симпозіумів з питань законодавства та регіональних і локальних круглих столів. Асоціація видає журнал “Світ франчайзингу”, ресурсну книгу постачальника, бюлетень “Інсайдер”, путівник по франчайзинговій діяльності та надає веб-ресурс як своїм теперішнім, так і потенційним членам.

Аналогічною установою є Європейська федерація франчайзингу. У багатьох країнах з’явилися також національні асоціації.

Не є винятком й Україна. 29 грудня 2001 року розпочала свою діяльність Асоціація роботодавців у галузі франчайзингу. Мета цієї організації – представляти інтереси підприємців і їх операторів, що використовують франчайзингові договори, на урядовому рівні, надавати їм практичну допомогу при організації та просуванні на ринку.

Асоціація є об’єднанням компаній, що надають реальну підтримку франчайзинговим мережам та їх потенційним учасникам. Такими помічниками є консультанти та юристи, рекламні агентства та патентні повірені, що надають спеціалізовані послуги членам Асоціації на пільгових умовах.

Офіційна статистика франчайзингу відсутня, проте для оцінки обсягу ринку України ми можемо керуватися експертними оцінками. Так, Асоціацією франчайзингу ще з 2005 року ведеться експертна оцінку всіх франчайзингових мереж.

Серед показників, на які слід орієнтуватися в оцінці розвитку франчайзингу є такі:

– кількість франчайзерів на ринку в цілому та за окремими галузями,

– кількість точок в мережах франчайзерів,

– темп зростання відповідних кількостей,

– кількість регіонів України, охоплених діяльність франчайзерів в цілому та окремих мереж,

– членство в Асоціації франчайзингу,

– наявність іноземних франчайзерів на ринку України та вихід національних мереж закордон,

– наявність інформації про франшизи в каталогах Асоціації франчайзингу, Franch.biz та інших консультантів,

– участь франчайзерів у виставці «Франчайзинг»,

– розвиток інфраструктури ринку,

– наявність окремої премії в галузі.

Серед перспективних показників оцінки розвитку ринку франчайзингу Асоціація франчайзингу закладає до Доктрини «Франчайзинг 2030» такі:

– частка ВВП, яка генерується франчайзинговими мережами, в загальній сумі ВВП країни,

– частка сплачених податків франчайзинговими мережами в загальній сумі податкових надходжень в країні.

– кількість зайнятих на ринку франчайзингу.

Викликом і для франчайзингової галузі, і для академічної спільноти є проведення дослідження на світових та локальних ринках франчайзингу. В світі напрацьовано багато інструментів оцінки ринку, обговорюється суть та масштаби ринків.

Висновки до розділу 1

Важко не погодитися з точкою зору, згідно з якою «franchise» (франшиза) з’явилася за часів і середньовічної Франції і позначала особливий привілей, «вільність» або «свободу від обтяжень», дану французькими королями своїм васалам. Цей привілей давала можливість полювати в королівських лісах, надавала ексклюзивне право торгувати якимись товарами, а також право тримати ринки і ярмарки, містити поромні переправи, будувати дороги і пивоварні заводи. Католицька Церква дарувала привілеї податківцям.

В сучасному світі динамічний розвиток франчайзингу обумовлено його різноманітністю як за змістом, так і за галузевими та географічними ознаками. Проте досі не існує чіткої класифікації видів франчайзингу, яка б допомагала підприємствам свідомо підходити до використання цього ефективного інструменту стратегії підприємств.

В ході роботи нам вперше вдалося перекласти українською та адоптувати термінологію щодо учасників ринку франчайзингу.

Офіційна статистика франчайзингу в Україні відсутня, проте для оцінки обсягу ринку України ми можемо керуватися експертними оцінками.

Асоціація франчайзингу є об’єднанням компаній, що надають реальну підтримку франчайзинговим мережам та їх потенційним учасникам. Такими помічниками є консультанти та юристи, рекламні агентства та патентні повірені, що надають спеціалізовані послуги членам Асоціації на пільгових умовах.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ
РИНКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

2.1 Характеристика ринку франчайзингу

Перші франчайзингові системи, які відкривалися на території України, були ненаціонального походження, вони створювалися в рамках зарубіжних брендів. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний 19 червня 1993 інформаційної компанією КОМПАСС [32]. Після цього на ринку з’явилися ресторани мережі McDonalds. Першими вітчизняними франчайзинговими мережами були Pizza Celentano, UnMomento, Арбер, Михайло Воронін та ряд інших. А вже в 2001 створено Українську асоціацію франчайзингу. На момент створення Асоціації в 2001 в Україні працювало кілька десятків мереж, то на сьогодні кількість мереж перевищує 990.

Франчайзингові події в Україні після 2014 року можна розділити на п’ять стадії.

Перша: пост Майдан – 2014 року – бізнес, як і вся країна, знаходився в абсолютно підвішеному стані. Логічно, що в цей час була перенесена і виставка «Франчайзинг». Основною рисою франчайзингових мереж в цей час була лояльність по відношенню до своїх франчайзі: де дозволяли торгувати додатковим товаром, де дозволяли відкривати / закриватися не за графіком мережі та інше. З точки зору всього ринку проявилася негативна тенденція – не всім франчайзерам вдалося в кожен момент часу точно знати, скільки у нього працюють франчайзі. Порушення статистики для ринку в цілому це особливість, для окремої компанії «початок кінця». Ви не знаєте, скільки у вас точок, ви не можете спрогнозувати з них дохід, ви не можете скласти бюджет франчайзингового відділу, франчайзинговий бізнес збитковий.

Ми не побачили нових франчайзерів на ринку в цей час, обіцяні виходи на ринок іноземців теж не відбулися. Навіть на виставці «Франчайзинг», яка пройшла в квітні 2014 роки замість лютого, не відбулося зміщення в франчайзингової активності: говорили багато серед невеликої кількості учасників, операції з купівлі, в основному, відбулися в сегменті недорогих мобільних франшиз – стріт-фуд, кав’ярні, послуги. Але виставка зафіксувала початку наступного психологічного моменту – «чекаємо змін».

Друга: війна – 2015-2017 роки. На превеликий жаль, зміни відбулися, але абсолютно в інший бік, ніж очікувалося – в гіршу. Загострення пристрастей навколо Криму, Севастополя, а потім Донецької і Луганської областей, активна фаза військових дій на сході аж ніяк не стимулює спокійний розвиток бізнесу, приплив інвестицій і підвищення купівельного попиту.

На цій стадії з’явилися:

1. «Нові франчайзі – переселенці» – економічно активні підприємці, які покинули гарячі території і шукаю місця докладання своїх зусиль і грошей, що залишилися. З одного боку вони шукають можливість швидко увійти в новий бізнес, з іншого, частина з них, готова купувати діючий бізнес, фактично для того ж самого. На ринку з’явилася активність по вибору франшиз і з’явилися угоди на покупку нерухомості, вже використовуваної під бізнес;

2. В опитування «що робити з мої бізнесом в Криму, Севастополі, Донецьку, Луганську» – в кожному випадку відповідь індивідуальний, і багато в чому залежить від того, з якого боку кордону ви бачите себе. Чи не солодко мережевим франчайзинговими компаніям в такій ситуації – що робити зі своїми і франчайзинговими точками на території, з іншого боку псевдо-кордону. В результаті таких трансформацій на кримській території став різко питання «а звідки ми», і почався процес нової самоідентифікації – ми місцева компанія або ми іноземці в цій країні, з витікаючими процесами реєстрації юридичних осіб, дочірніх компаній, організації міжнародних платежів, митного оформлення, найму персоналу за іншими умовами тощо. На франчайзингову статистику це вплине тим, що протягом цього року ряд компаній поміняють свого опис країну походження (або основну країну ведення бізнесу);

3. Складнощі, а точніше «неможливості» повністю відповідати всім законам перехідного часу. В результаті частина бізнесів, покупок / продажем нерухомості оформлені за допомогою примітивних розписок, що відгукнеться через час;

4. Нове явище на ринку – франчайзі-бізнес-емігранти – висновок франшиз за межі країни з потенційними франчайзі з країни походження бренду. Так українським франчайзерам (не менше 15 компаній) вдалося закріпитися на ринках Польщі, Чехії, Словаччини за рахунок саме потенційних франчайзі з України. Аналогічні ситуації виникли на ринках Росії, Білорусі, але кількість таких проектів на багато менше.

5. Наростаючі політичні і моральні складності між Україною і Росією змушують ряд російських компаній задуматися про подальшу роботу в Україні. Основний спосіб – підняти прапорець «ми аполітичні» – допомагає не всім, тому деякі активно приймають рішення про організаційне відділенні українського офісу від російського – «приймайте рішення самі, ми тільки постачальники». Точної статистики хто до якого варіанту прийшов немає, але факт, що масового закриття мереж з російським корінням немає.

Третя: затишшя – 2017-2018 року – відрізняється такими рисами:

1. Активна поява невеликих мобільних франшиз. Приріст з 2014 року відбувався в основному за рахунок невеликих нових пропозицій на базі нових бізнесів або на базі мережевих компаній, які раніше на франчайзинг не обертали пильної уваги;

2. Складно визначити точну кількість франчайзі в мережах. Цифра в 22,6 тис. точок на початок 2017 року у франчайзингових мережах, яку вдалося зібрати в минулому році, вимагає ретельної перевірки;

3. «У слуги для споживачів» як галузь франчайзингу кинулася в погоню за «торгівлею», яка завжди лідирувала в нашому аналізі. І погоня є саме поява нових пропозицій, нових комерційних ніш. Торгівля займає трохи більше 50% франчайзерів, зараз послуги 25, а далі всі інші. За наступний рік послуги можуть досягти в цій структурі 30-35%;

4. В той час можна називати часом «біганини і масовки» – сформувалася можливість вибору серед двох варіантів: або навчитися багато продавати в кожній точці, тоді точок у вас може бути не багато, або багато відривати точок (читай – продавати невеликих франшиз), щоб їх навіть невеликі продажу створювали вал в мережі. Швидше за все час середнячків пройшло.

Четверта стадія: повернення до активної роботи – 2018 рік і до початку пандемії COVID-19. Рецепт до повернення для активної роботи в Україні для кожної компанії буде індивідуальний, залежить від багатьох факторів, в тому числі і історії роботи компанії раніше, але в будь-якому випадку уважно рахуйте гроші і свої можливості.

У 2018 році на ринку франчайзингу наблюдався відносний спокій. Якщо 2014 року, 2015-го, 2016, 2017 роки характеризувалися активним пошуком нових напрямків, ідей, підходів в сфері франчайзингу, то 2018-рік, який відзначився спокоєм.

Виставка «Франчайзинг» 2018 року і діяльність франчайзингових мереж засвідчували те, що затишшя в сфері франчайзингу пов’язано зі стабілізацією ринку, а, отже, готовністю до подальшого зростання.

До 2019 року в галузі франчайзингу було випробувано багато нових підходів, напрямків, ноу-хау, новацій, багато з яких нічого позитивного не показали. Тобто до 2019 року франчайзери та франчайзі перебували в постійному пошуку нових ідей і напрямів. На сьогоднішній день різкого сплеску на ринку немає, одні учасники ринку зайняті пошуком грошей, інші займаються удосконаленням існуючих моделей.

Початок пандемії 2020 року і до сьогодні є п’ятою стадією розвитку франчайзингу в Україні від початку війни. Рисами цієї стадії є обмеження переміщення, в тому числі закриття виставок та перенесення їх в онлайн, а також не готовністю франчайзерів швидко змінити моделі своєї діяльності в умовах, які навпаки дуже швидко змінюються.

Зарекомендували себе тільки перевірені роками концепції і ті галузі, в яких людина постійно потребує.

І на такій хвилі іноземні франшизи могли б зайняти чільні місця в розвитку.

Вони розуміють, що ми як країна вже відбулися, незважаючи на те що ведемо війну. Але ставлення до України нейтральне. Ми не можемо сильно впливати на їх бізнес, і вони від нас не залежать. Якщо з’явиться партнер, який зможе підтвердити свої фінансові можливості для ведення бізнесу на території України, то цілком готові продати франшизу. Але тут є три істотних елементи, про які варто сказати. Наша країна повинна бути в списку їх пріоритетів, щоб вони були готові сюди продати свій бренд. Деякі компанії навіть не розглядають можливість продажу франшизи. Друге – європейці прописують бізнес-плани на 10 років і більше, українці ж міркують більш короткостроково. І третій елемент – комфортність відносин. Проблема, про яку говорять іноземні компанії, – вітчизняні франчайзі не хочуть вчити мови [26].

Ці три аспекти для багатьох вітчизняних підприємців незрозумілі. Ми хочемо все сьогодні, відразу, швидко і багато. Але європейцям нікуди поспішати, у них у франчайзинговому бізнесі все добре: лояльні умови кредитування, платоспроможні партнери, прописані концепції, регулярно проводяться виставки. А як бонус – це доведення проекту до ідеалу. Український підприємець ж, виходячи з пропозицією про покупку франшизи, повинен зацікавити європейських партнерів, тому що до європейського франчайзеру може прийти кілька сотень франчайзі з різних регіонів Європи, і одна точка в Україні йому не буде цікава.

Також нашими мінусами є те, що інтересу у них для цього немає. Більшість європейських підприємців, які розглядають розвиток бізнесу по франшизі, оцінюють, наскільки якісно він зможе надати підтримку бізнесу. Мало хто ризикує і готовий купувати майстер-франшизу, тому є інтерес до форматів, які працюють на території, де знаходиться потенційний франчайзі.

Галузевий склад українського франчайзинг виділити на сьогодні детально і чітко досить складно. Основна складність лежить в площині перетинання галузей. Ми з вами знаходимося вже не в «нульових» роках, коли франчайзери чітко визначали галузі своєї діяльності.

Рис. 2.1 Галузі франчайзингу в Україні в 2020 році згідно даних Асоціації франчайзингу

Всі види торгівлі – 55%, послуги, в тому числі спорт, краса, дитинство, розваги – 25%, громадське харчування – 17%, інше – ломбарди, виробництво та інше – 3%.

Відзначимо також зростання питомої ваги локальних франшиз. В Україні 65% франчайзерів – це локальні гравці. У той час як ще рік тому їх було на 5-7% менше. І це вже тренд всього пострадянського простору. Аналогічна картина в процентному співвідношенні і в Росії, 40 % іноземних проти 60% місцевих. Трохи гірше йдуть справи в Білорусі і Казахстані – в цих країнах, за даними місцевих франчайзингових асоціацій, приблизно 20% локальних гравців. Але, якщо враховувати, що ще п’ять-сім років тому ця цифра не перевищувала і 10%, то тенденція очевидна.

Переважаюче значення торгівлі у франчайзингу вказує на її легкість до адаптації до мережевого розвитку, що є основою франчайзингу. Слід врахувати, що тут включені всі види торгівлі.

Так на початку 2019 року лідерами торгівлі у франчайзингу за результатами 2018 року Асоціацією франчайзингу були визнані (відзначимо, що лідери за результатами 2019 та 2020 років не визначались через зростаючі проблеми пандемії COVID-19):

– Факультет-Фарм – перше місце, мережа аптек,

– Наш Край – мережа супермаркетів,

– Еко-лавка – мережа магазинів Екопродукт,

– No Taboo – мережа інтим-шопів,

– Designed for Fitness – мережа магазинів одягу для фітнесу.

Такий список підтверджує різноманітність учасників сегмента торгівля у франчайзингу і вказує на складності пошуку одноманітних підходів у розвитку сегмента і франчайзингу в цілому.

В цілому на ринку франчайзингу України діють приблизно 24 тис. точок в межах франчайзингових мереж. Скільки з них точок франчайзера, а скільки точок франчайзі з’ясувати неможливо, поки самі франчайзери не сповістять. Скільки точок належать в мережі одному франчайзі з’ясувати неможливо, поки самі франчайзі не сповістить. На даний момент юридичних механізмів такої ідентифікації немає.

Перед проведення виставки «Франчайзинг 2020» в середині березня 2020 року (який був потім була перенесена спочатку на червень, а зараз на вересень), Асоціація франчайзингу провела дослідження «Франчайзингові очікування 2020», щоб розібратися з тим, що очікують не тільки франчайзери, але і франчайзі, консультант и і просто підприємців і від подальшого розвитку ринку франчайзингу в країні.

На момент початку дослідження ми не припускали, що Чорний лебідь буде настільки чорним.

Термін заповнення 26 лютого – 15 березня.

Запропоновано брати участь: учасникам Асоціації франчайзингу, іншим франчайзерам і їх франчайзі, консультантам і всім, хто цікавиться франчайзингом. Зібрано 205 анкет.

Рис. 2.2. Розподіл учасників опитування Асоціації франчайзингу 2020 року

З опитаних тільки 2% оцінюючи чи ситуацію як дуже погану. За останні 12 місяців для 29% стан покращився. І очікують покращення протягом наступних 12 місяць 64%.

Рис. 2.3. Поточний стан справ у франчайзингу згідно опитування Асоціації франчайзингу 2020 року

Рис. 2.4. Очікування щодо стану справ у франчайзингу протягом найближчих 12 місяців згідно опитування Асоціації франчайзингу 2020 року

Рис. 2.5. Оцінка стан справ у франчайзингу на даний момент в порівнянні з попередніми 12 місяцями згідно опитування Асоціації франчайзингу 2020 року

80% очікували зростання інтересу до франчайзингу в 2020 році. 78% планували збільшувати франчайзингову мережу і / або кількість найманих працівників. 71% планували збільшувати фінансування в свій бізнес в порівнянні з 2019 роком. 36% оцінювали економічну ситуацію в країні як сприятливу.

Всі разом учасники дослідження (на основі математичного усереднення) вказали, що галузь франчайзингу дає 5,2% ВВП України.

2.2 Аналіз сучасного стану розвитку франчайзингу

Тренди у 2019-2021 роках залишаються однакові, які були визначені ще в 2019 році [18]:

– хлібна тематика – булочні, кав’ярні, випічка,

– індустрія спорту – спортклуби з інфраструктурою, а також робота з тренерами, комплекси занять, індивідуальні консультації, харчування (нутрілогія), екотовари для спортсменів і інше,

– дитячі розвиваючі центри і дитячі садки,

– їжа – супермаркети, фастфуди, стрітфуди [в контексті їжи – 17].

В 2019 році же до цього переліку потрапляла доставка, проте неготовність багатьох компаній втриматися при максимальному зростанню ринка в 2020 році, повернуло до цього списку так звані глобальні тренди, як-то «пандемічні» товари цього разу. Попередні приклади глобальних трендів була футбольна тематика в 2012 та 2018 роках, «україністика» в 2014 році тощо.

З відкриттів 2018 році відзначимо Miniso. З нових франшиз, які ми очікували на ринку в 2019 році, відзначали Dodo Pizza, Husse, Papa John’s, Ikea. Остання вже починала наймати персонал для нового магазину, відкриття якого переносилося з місяця в місяць (поки не зовсім вдало відкрилася доставка в травні 2020 року та в лютому 2021 року вже фізичний магазин в Києві). Як відомо, це вже не перший раз, коли шведська торгова марка намагається вийти на український ринок. Перша спроба була ще в 2004 році, потім в 2005 і 2009-м. Однак у всіх випадках угоди не відбулися, оскільки IKEA не влаштовували непрозорі умови ведення бізнесу в Україні, корупція і «низькі» можливості ринку.

Хоча такими заявами компанія кидає тінь на вже працюють на українському ринку іноземні компанії, які, в свою чергу, заявляють про свою прозорості та дотриманні букви закону. Таким чином стверджувати або намагатися собі знайти якісь привілеї на території держави, де вони ще не працюють, це дуже некоректно. Ми все-таки – самодостатня країна, і очікувати того, що будь-який бренд буде ногами відкривати двері в країну і вільно заходити на ринок, не варто. Але для Ikea все-таки створили робочу групу з ряду чиновників, які будуть допомагати оформляти деякі документи.

Можливо, в такому ж стилі варто активувати своє входження на український ринок і StarBucks, і Subway, і Burger King, і Wendy’s, які періодичні заявляють про готовність працювати в Україні, і підписують протоколи, угоди, меморандуми.

Чи можемо фіксувати, що сьогоднішня ситуація не дозволяє говорити про якийсь конкретний інтерес з боку іноземців. Але це не означає, що європейці або представники інших регіонів не готові розвиватися, просто вони не ставлять це пріоритетом. 40 млн. економічно активного населення завжди будуть формувати споживчий попит, і такий ринок втрачати не варто. Ще важливий фактор, що частина нашої комерційної нерухомості належить іноземцям та власники будуть презентувати свої можливості європейцям.

Запит на іноземні франшизи є. Але багато людей просто не віддають собі звіту, що покупка закордонної франшизи несе валютні ризики, і якщо ви станете першим франчайзі зарубіжної франшизи в Україні, то візьмете на себе витрати, пов’язані з маркетингом цього бренду в Україні. І багато франчайзі цьому дивуються, не розуміючи, як франчайзер буде їм допомагати. Але він допомагати не стане, а видасть маркетингові матеріали, і франчайзі потрібно буде за свої гроші публікувати ці матеріали. Багато іноземців не хочуть бачити франчайзі, який відкриє одну-дві точки. Вони хочуть бачити франчайзі, який напише план відкриття десятків точок протягом короткого періоду часу. Якщо людина готова відкрити 10 ресторанів міжнародного бренду за рік-два, тоді з ним будуть говорити.

На нашому ринку є цікаві тренд в пошуку ринків для розвитку своїх франшиз саме за кордоном.

Звичайно ж основні ринки для наших підприємців за кордоном – це країни-сусіди: Росія, Білорусь, Молдова, Польща, Чехія, далі можна побачити Казахстан, Прибалтика, Кавказ, Словаччина, країни на території колишньої Югославії, а також Європейський союз далі від східних кордонів. Українські франшизи ведуть переговори з підприємцями і більш віддалених країн – США, Китай, Японія, ОАЕ, Шрі-Ланка і багато інших. Але не завжди ці переговори закінчуються, чимось успішним, хоча є приклади одиночних відкриттів.

Перший поштовх виходу українських франшиз за кордон був тоді, коли «у нас було багато грошей» 2005-2007 року – українці активно брали участь у виставках за кордоном, шукали партнерів, навіть відкривалися в РФ, Молдові, Польщі, іноді і далі. З кризою 2007-2008 років все стало сумніше. І виходили за кордон в основному випадково, в цьому випадком часто в списку країн ведення бізнесу траплялися екзотичні країни.

З початком війни і розумінням, що це надовго, з 2014 року франчайзинг став цікавим способом бізнес-імміграції – франшизу вибираєш тут, домовляєшся тут, а бізнес будеш вести вже за кордоном – і виїхав зі країни, і бізнес отримав там, і залишаєшся в рідній мовному середовищі, і все було просто і прозоро з платежами і розрахунками.

Так з’явилися українські франчайзі в українських мережах в Польщі, Чехії, Словаччини. Були приклади і більш далеких «від’їздів» від України, але вони не настільки систематичні.

На сьогодні запити від українців за кордоном і в Україні для цілей відкриття бізнесу особливо в Європі тривають, а на протязі 2017-2018 року почали надходити осмислені запити від європейських підприємців на покупку франшиз українських компаній, що працюють в Європі. Правда для цього цим компаніям довелося стати повністю «європейськими», навіть менеджмент в їх зарубіжних офісах готовий до роботи з місцевими підприємцями більше, ніж з іммігрантами.

Запуск своєї справи в одній із трендових ніш приречений на успіх: попит на хлібобулочні вироби, вуличну їжу, заняття спортом і приватні дитсадки постійно зростає.

Для цього потрібні нові точки, які варто відкривати в житлових кварталах, адже люди не хочуть їздити за товарами / послугами першої необхідності через все місто. А ще клієнти цінують швидкість і зручність в оформленні замовлення. Тому в бізнесі важлива наявність технофішек у вигляді мобільних додатків, можливості розрахуватися безготівково і сервісу відстеження замовлення. І якщо підприємці-початківці будуть враховувати побажання сучасних клієнтів і збудують правильну маркетингову модель, їх бізнес навряд чи прогорить.

дитячі розвиваючі центри

Розвиток приватної освіти зараз на піку: люди готові інвестувати в дітей, щоб забезпечити їх хорошими знаннями і перспективним майбутнім. Поки в тренді – розвиток приватних дитсадків, але через пару років, за прогнозами експертів, будуть активно запускатися нові приватні школи. Тому рекомендацією початку 2019, 2020 та навіть 2021 років було готувати нові проекти для старту «в вересні», а влітку добре б запропонувати дитячі розвиваючі табору. Зараз особливо цікаві спорт, інмови і програмування. Згодом тренд пошириться на спортивні школи або реабілітаційні центри. Зараз бізнес пропонує послуги частіше для віп-сегмента, але через 2-3 роки, відпрацювавши програми навчання, будуть йти в масовий формат.

Очікуваний стартовий капітал: $ 15-20 тис., Строк окупності: 1-2 роки.

сервіси доставки

Даний вид послуг просувається в бік максимальної зручності для клієнта, зазначають експерти. Одні пропонують доставку товару на електровелосипед, інші встановлюють автоматизовані осередки для отримання посилок (почтомати), треті займаються розробкою мобільних додатків для оптимізації маршрутів по доставці товару. Це означає, що нові підприємці можуть увійти в нішу, яка розвивається, і вдало закріпитися. Але щоб бізнес був успішний, важливо враховувати технологічність сервісів доставки. Для цього можна піти в партнери до відомим поштовим компаніям або стартувати креативно, запропонувавши клієнтам нові послуги.

Стартовий капітал: $ 2-3 тис., строки окупності: 3-6 міс.

Супермаркети, фастфуди, стрітфуди

Трендом на 2019 і 2020 року був розвиток бізнесів, пов’язаних із їжею. По всій країні і далі будуть відкриватися супермаркети, а також точки фастфуду та стрітфуда. Причому моноформат, коли пропонують тільки супи, пиріжки, бургери або пельмені, поступово відходить в минуле. На зміну цій бізнес-моделі прийде просування національних кухонь – європейських, азіатських, слов’янських, а також запускаються екзотичні формати – наприклад, африканська кухня. При цьому підприємці будуть удосконалювати подачу страв з упором на комфорт споживання. Вже нецікаво подавати картоплю, насипану в коробку: до неї пропонують вилку і вологу серветку.

Стартовий капітал: $ 5-7 тис., строки окупності: 6-10 міс.

індустрія спорту

Спортивний напрямок буде активно обростати інфраструктурою, так як звичайних спортклубів в форматі «все включено» вже недостатньо. За словами експертів, серед клієнтів будуть затребувані індивідуальні послуги тренерів і консультантів по харчуванню. Тому має сенс вивчити можливості запуску спортхабів, жіночих фітнес-клубів, спа-послуг або еко-крамниць для спортсменів. У цій ніші можна знайти простий бізнес-формат – наприклад, особистий тренер або дієтолог, де людина буде самозайнятим підприємцем. Причому цей тренд буде йти або в бюджетний, або в віп-сегмент: попит на спорт-послуги для середнього класу в Києві та великих містах майже закритий.

Стартовий капітал: $ 12-30 тис., строки окупності: 1-1,5 року.

хлібна тематика

Актуально розглянути запуск бізнес-проекту, пов’язаного з виготовленням хліба, – булочні, кав’ярні, пекарні. Експерти відзначають, що цей напрямок має стати більш технологічним: розвиваються проекти будуть ускладнювати процеси випічки й удосконалювати свої бізнес-моделі. Все це призведе до підвищення якості випічки. Зараз це важливо для клієнта, оскільки покупці вже не хочуть купувати простий хліб, їм важливо отримати різноманітний асортимент, корисний для здоров’я. Причому пекарні можуть розділятися по чеку: хтось запропонує людям дорогу випічку, а хтось – бюджетну.

Стартовий капітал: $ 10-12 тис., строки окупності: 9-12 міс.

На старті будь-якого бізнес-проекту важливо уважно ставитися до будь-яких фінансових питань. Тому експерти відзначають, що важливо вкрай уважно вважати бізнес-план проекту. Слід враховувати свої стартові і поточні витрати. Це допоможе відразу зрозуміти, скільки грошей потрібно на запуск і розкручування ідеї, і в яку суму може обійтися ліквідація
різних форс-мажорів.

Особливо нові формати цікаво відпрацьовувати в невеликих містечках, скажімо, з 100-тисячним населенням: там багато речей, звичні для великих міст, сприймають як дивину. Зараз в невеликому місті можна запускати, наприклад, ларьок з фастфудом і запропонувати там спробувати буріто або равликів: для Києва ці продукти давно вважаються звичним форматом, а ось там, за прийнятними цінами, цей бізнес може швидко піти вгору.

2019 – дивовижний рік для економіки України: на тлі політичних змін і неочікуваного для України посилення гривні у нас відбувалося постійне (особливо протягом останнього кварталу) цькування малого і середнього бізнесу новаціями та ідеями, метою яких називали «сприяння і розвиток малого і середнього бізнесу».

Математично сталося, що гривня виявилася найбільш прибутковим активом в 2019 рік в світі. Як в кеші, так і в банку. Однак треба мати дуже міцні нерви, щоб так грати зі своїми доходами. Початок року жодним чином не підштовхував таких думок. 12.01.2019 курс гривні до долара 28.27, а на початок 2020 року вже 23.37. Тобто, 20 % в плюсі.

Криптовалюта, ОВДП, золото для більшості українців не активи, а іграшки з телевізора, тому і попит на них в основній масі низький. В цей же ряд можна поставити і нерухомість, не є об’єктом інвестування для МСБ. Точніше: ті, хто відносить себе до МСБ, не стає інвестором в області нерухомості [16].

Три проблеми, які слід було очікувати в 2020 році в регуляторному полі: випадкове законодавче регулювання, незрозуміле коливання гривні, нові ініціативи в оподаткуванні. А весь рік проходить в пошуках балансу між швидким і необдуманим або зваженим і консервативним.

Подвійні політичні вибори-2019 майже не вплинули на масовий бізнес. Тому мікрокомпаніі з надання товарів і послуг повсякденного використання не залежать від політичних змін. Вибори вже точно не вплинули на настрої населення з точки зору споживчих настроїв – з точки зору їх бажання вчитися, стригтися, одягатися і ремонтувати взуття. І наскільки б складною не була в країні політична і економічна ситуація, важливо орієнтуватися не на ризики криз, а на настрої клієнтів.

Вибори можуть негативно відбитися на загальних економічних тенденцій. Наприклад, в Україні внаслідок панічних настроїв населення може хаотично початися зростання курсу долара, що призведе до зниження доходу людей в гривні (що НБУ не допускає). Але якщо цей тренд буде тривалим, ринок сам відкоригує цю ситуацію. І компанії запропонують клієнтам нову, адекватну для конкретних умов ціну на товар або послугу. У такій ситуації бізнес може зазнати певних стреси, але виживе, адже нічого екстраординарного в умовах валютних коливань не відбувається. Бізнес до таких ризиків давно навчився адаптуватися.

Підприємці будуть вишукувати інноваційні підходи до організації бізнесу. Якщо це кафе, то це не тільки місце, де можна перекусити, але і замовити доставку, забронювати столик через додаток, то є якісь уточнення форматів. Іноземні компанії, які будуть виходити на наш ринок, зможуть поправити наші недоробки. Сподіваюся, що буде відбуватися коригування роздробу: на ринок повернуться маленькі магазинчики, а магазини «біля будинку» будуть виконувати свої функції, а не служити продовженням гіпермаркету. Буде розвиватися ринок емоційних послуг і емоційних подарунків, товарів для тіла і здоров’я.

Український ринок чекає товари за максимально низькими цінами. Для компаній варто задуматися про дешеві х ресурс ах для фінансування розвитку і виробництва товарів. Також деяким буде простіше стати «європейськими» – підписана угода України з Європою створює можливості для зменшення податкового навантаження при поставках між Європою і Україною (поки більше преференцій у українських компаній у порівнянні з європейськими). І ще один крок, на який які раніше не звертали увагу: малі міста. Сьогоднішня економічна ситуація в Україні змушує подумати над тим, як забезпечувати такі міста (а для підприємця ця фраза повинна читатися так: як продавати більше в малих містах), особливо в умовах децентралізації та перерозподілу повноважень місцевих органів влади. У «містах-мільйонниках» живе багато покупців, але високі витрати на ведення бізнесу, в «малих містах» покупці теж є і витрати на ведення бізнесу можуть бути менше, знову-таки, з урахуванням перерозподілу повноважень місцевих органів влади.

Розвиток франчайзингу сприяє зростанню малого і середнього бізнесу, що, безсумнівно, позитивно впливає на економіку країни.

Франчайзинг в нашій країні найбільш розвинений у великих містах-мільйонниках і, звичайно ж, столиці. Це не дивно, адже в ділових центрах – найвища купівельна спроможність.

Однак в останні пару років відкриваються успішні франчайзингові проекти і в невеликих містах. Причина в тому, що в маленькому місті невисокий рівень конкуренції, і відкрити франчайзингову точку простіше. До того ж витрати на заробітну плату і запуск точки значно нижче, ніж у великому місті.

Сьогодні більше 45 франчайзингових проектів з України працюють на міжнародній арені. Ця цифра з кожним роком буде зростати. Адже багато підприємців їздять за кордон, відвідують міжнародні виставки франчайзингу, щоб перейняти міжнародний досвід та знайти нові ідеї та концепції для бізнесу.

Серед вітчизняних франшиз, які успішно розвиваються на зовнішніх ринках, можна виділити: Miniboss, Хінкальня, Львівська майстерня шоколаду, My Coffee, Dream Hostel, AMAKids, Haircut Express, Delfast та ряд інших.

Незважаючи на позитивні тенденції в розвитку вітчизняного франчайзингу, в цій сфері існує маса проблем. Наприклад, немає чіткого законодавства, яке б регламентувало відносини між франчайзерами і франчайзі.

Ґальмує розвиток франчайзингу нестача кваліфікованих фахівців у цій сфері, а також низький рівень знань про франчайзинг серед підприємців.

Влада не виявляє особливого інтересу до франчайзингової сфері, що негативно відбивається не тільки на розвитку ринку, але і на економіці країни в цілому.

Певні проблеми існують і з кредитуванням франчайзингових проектів. Для українських банків франчайзинговий бізнес – це інвестування, пов’язане з великими ризиками, тому вони неохоче надають кредити підприємцям.

Незважаючи на всі труднощі, пов’язані з реалізацією франчайзингових проектів, кількість якісних франшиз і сумлінних франчайзерів в Україні зростає з кожним роком. З’являються нові проекти, які успішно розвиваються не тільки в Україні, а й за її межами. А це свідчить про те, що франчайзинговий ринок в нашій країні найближчим часом вийде на новий рівень.

Висновки до розділу 2

Розвиток франчайзингу сприяє зростанню малого і середнього бізнесу, що, безсумнівно, позитивно впливає на економіку країни.

Франчайзинг в нашій країні найбільш розвинений у великих містах-мільйонниках і, звичайно ж, столиці. Це не дивно, адже в ділових центрах – найвища купівельна спроможність.

Однак в останні пару років відкриваються успішні франчайзингові проекти і в невеликих містах. Причина в тому, що в маленькому місті невисокий рівень конкуренції, і відкрити франчайзингову точку простіше. До того ж витрати на заробітну плату і запуск точки значно нижче, ніж у великому місті.

Тренди у 2019-2021 роках залишаються однакові, які були визначені ще в 2019 році:

– хлібна тематика – булочні, кав’ярні, випічка,

– індустрія спорту – спортклуби з інфраструктурою, а також робота з тренерами, комплекси занять, індивідуальні консультації, харчування (нутрілогія), екотовари для спортсменів і інше,

– дитячі розвиваючі центри і дитячі садки,

– їжа – супермаркети, фастфуди, стрітфуди.

Перші франчайзингові системи, які відкривалися на території України, були ненаціонального походження, вони створювалися в рамках зарубіжних брендів. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний 19 червня 1993 інформаційної компанією КОМПАСС [32]. В 2001 році було створено Українську асоціацію франчайзингу. На момент створення Асоціації в 2001 в Україні працювало кілька десятків мереж, то на сьогодні кількість мереж перевищує 990.

Важливо, що франчайзингові події в Україні після 2014 року можна розділити на п’ять стадії:

– пост Майдан – 2014 рік,

– війна – 2015-2017 роки,

– затишшя – 2017-2019 роки,

– повернення до активної роботи – 2018 рік і до початку пандемії 
COVID-19,

– початок пандемії – 2020 рік і до сьогодні.

На нашому ринку є цікаві тренд в пошуку ринків для розвитку своїх франшиз саме за кордоном.

Звичайно ж основні ринки для наших підприємців за кордоном – це країни-сусіди: Росія, Білорусь, Молдова, Польща, Чехія, далі можна побачити Казахстан, Прибалтика, Кавказ, Словаччина, країни на території колишньої Югославії, а також Європейський союз далі від східних кордонів. Українські франшизи ведуть переговори з підприємцями і більш віддалених країн – США, Китай, Японія, ОАЕ, Шрі-Ланка і багато інших. Але не завжди ці переговори закінчуються, чимось успішним, хоча є приклади одиночних відкриттів.

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

3.1 Світовий досвід регулювання франчайзингу та його впровадження в Україні

Основним регуляторним актом у всіх країнах світу в галузі франчайзингу є Етичний кодекс франчайзингу [36], який запроваджується Асоціаціями франчайзингу серед своїх учасників, який зобов’язує суб’єктів франчайзингу дотримуватись правил «чесної гри» у відносинах франчайзингу [7].

Так Європейською федерацією франчайзингу прийнято Європейський кодекс етики франчайзингу [11]. Аналогічний за змістом документ схвалено Українською Асоціацією франчайзингу.

Також у багатьох країнах світу існують закони, що регулюють франчайзинг на їх території. Нерідко поширення діяльності франчайзерів стримується адміністративними та законодавчими обмеженнями, які не дозволяють проводити необхідні операції. Головним напрямком законодавчого удосконалення регулювання франчайзингу має стати підтримка привабливості франчайзингу для франчайзерів, франчайзі та суспільства.

Франчайзеру при пошуку в різних країнах франчайзі, які будуть працювати на засадах франчайзингу, та відповідно і франчайзі важливо зрозуміти юридичні умови взаємовідносин між партнерами.

Наведемо кілька прикладів із законодавчої бази франчайзингу, що є у різних країнах світу.

США

Законодавство США давно визнало франчайзинг як особливий і самостійний різновид комерційної справи, хоча фахівці як і раніше ремствують на відсутність чітких меж між ним і численними альтернативними посередницькими формами, що «не укладаються в загальне визначення франчайзингу». США мають як федеральні закони, так і закони штатів, які безпосередньо регулюють франчайзинг. Ці закони стосуються способу пропозиції і продажу франшиз, а також характеру відносин між франчайзером і франчайзі. В законах існують вимоги розкриття інформації (disclosure requirements), вимоги реєстрації (registration requirements), і деякі обмеження на права франчайзера припиняти, відмовляти у переуступці або пролонгації франшиз угоди. Деякі закони штатів також вимагають щоб рекламні матеріали були зареєстровані штатом до того як вони будуть використовуватися.

На рівні штату, п’ятнадцять законодавчих органів прийняли закони про франшизи, які вимагають подання Документу про розкриття, що розкриває певну інформацію, (disclosure documents) потенційному франчайзі до пропозиції продажу або фактичного продажу франшизи. Ці закони мають спільний принцип, який полягає в тому, що франчайзер повинен здійснити передпродажне відкриття інформації потенційному франчайзі у формі проспекту з пропозицією купівлі, що розкриває матеріальні аспекти франчайзингових відносин. Він, наприклад, включає інформацію що стосується історії і походження франчайзера та осіб пов’язаних з ним, суть франшизи, і пропонований строк франчайзингових відносин.

На федеральному рівні Федеральною комісією з питань торгівлі (Federal Trade Commission) було прийнято так зване FTC правило (FTC Rule) щодо франчайзингу, яке називається Disclosure Requirements and Prohibition Conserning Franchising and Business Opportunity Ventures, що набрало чинності 4 жовтня 1979 р. Це правило вимагає від франчайзера в усіх штатах ознайомлення потенційних франчайзі з Документом про розкриття (disclosure documents), франчайзера через так званий Циркуляр уніфікованої франшизної пропозиції (Uniform Franchise Offering Circular), що містив 23 розділи відомостей, зокрема інформації, що стосується франчайзера, його бізнесу, умов договору франшизи [12].

Канада

В Канаді, на відміну від США, не існує федерального законодавства, однозначно спрямованого на сферу франчайзингу, і лише одна провінція Альберта з десяти має законодавство такого типу. Найостанніший варіант закону набув чинності в 1995 р. Закон про франшизи (The Franchises Act) включає Положення, які вимагають від франчайзера і відкриття (подання) інформації і реєстрацію у формі проспекту, ще до будь-яких пропозицій продажі або самої продажі франшизи крім винятків передбачених законом [37].

Австралія

Австралія затвердила обов’язковий Кодекс поведінки для тих, хто займається франчайзингом (Franchise Code of Conduct) 01 липня 1998 р. Він має силу закону відповідно як складова Акту про торговельну практику в Австралії (Australian Trade Practices Act). Цей Кодекс можуть використовувати уряд чи приватні партнери. Він зобов’язує надання перед продажем франшизи, її поновленням чи подовженням Документу про розкриття (discloshure documеnt), в якому надається інформація про франчайзера та франчайзі, включаючи обов’язки франчайзера та франчайзі, внески, витрати запуску та іншу необхідну інформацію про франшизу. Компанії з-за кордону зобов’язані дотримуватися цього Кодексу за винятком тих випадків, коли вони бажають укласти тільки одну франчайзингову угоду чи майстер-франшизу на здійснення операцій в Австралії [38].

Бразилія

Бразилія формалізувала свої закони у 1995 р., висунувши перед компаніями-продавцями ліцензій на франчайзинг вимогу щодо надання Документу про розкриття перед здійсненням франчайзингової угоди [39].

Китай

У Китаї регулювання франчайзингових угод почалося 14 листопада 1997 р. Міністерство внутрішньої торгівлі Китаю розробило та опублікувало документ під назвою «Юридичні заходи щодо реалізації» (Trial Implementation Measures) для Адміністрації з питань франчайзінгових операцій (Administration for Franchise Operations). Цей нормативний акт вимагає надання у письмовому вигляді Документу про розкриття від франчайзера, а також запроваджує загальні положення щодо доброї волі як для франчайзерів та франчайзі.

Документ про розкриття підлягає обов’язковій реєстрації в Асоціації китайських однотипних підприємств (China Chain Store & Franchise Association) [40].

Франція

Закон у сфері франчайзингу № 89-1008 був прийнятий в 1989р і вступив в силу 01 квітня 1990р. Його повна назва – «Закон, що стосується розвитку комерційних торгових підприємств і покращення їх економічного та правового забезпечення». Слід відзначити, що за даними закордонних фахівців цей закон був першою спробою регулювання франчайзингу за кордоном. Він застосовується до передоговірних відносин сторін, які передбачають продаж одної сторони іншій виключного, чи квайзі виключного права використання торгового імені, марки чи знаку. Таким чином під дію закону підпадають не тільки франчайзингові, але й інші (дистрибьютерські, лицензійні тощо) договори за якими передається право користування об’єктами промислової власності [41].

Італія

Хоча в цій країні немає формальних правил, Італійська франчайзингова асоціація (Italian Franchise Association) дотримується суворого кодексу там, де йдеться про самоврядування. Так, цій кодекс вимагає від всіх членів надання документу-пропозиції перед продажем франчайзингової ліцензії, надання Документів про розкриття до архіву асоціації, а також точного дотримання процедур припинення дії франчайзингової угоди. Цей кодекс з’явився 01 січня 1995 р. Угода згідно з ним повинна укладатися щонайменше на три роки, містити інформацію про допомогу з боку компанії–франчайзера, а також про територію, в межах якої надається ексклюзивне право на ведення відповідних операцій від її імені. Далі, для випадків припинення угоди необхідно передбачити можливість для її врегулювання (встановити період часу для її улагодження). Миттєве припинення угоди не дозволяється за винятком тих випадків, коли мають місце порушення надзвичайно важливих вимог [42].

Японія

За відсутності закону, що стосується суто франчайзингу, для його регулювання одночасно застосовуються положення багатьох законів. Тут застосовуються загальні закони про контракти з Цивільного кодексу, антимонопольні закони Комісії з питань справедливості у торгівлі (Fair Trade Commission), керівні положення Японської асоціації франчайзингу (Japan Franchise Association Guidelines), а також закон про сприяння середнім та малим підприємцям-роздрібникам (Medium and Small Retail Business Promotion Law), яким передбачається надання Документу про розкриття навіть тоді, коли про франчайзинг конкретно не йдеться мова [13].

На сьогодні в Україні спеціальне законодавство про франчайзинг ще не прийнято. Той проект закону, який представляла Асоціація франчайзингу та франчайзери не відповідає бажанням влади. А приймати інший немає сенсу. Тож регулювання відносин здійснюють Цивільний [19] та Господарський [20] кодекси.

З точки зору приватного права відносини з міжнародного франчайзингу визначаються відповідним цивільно-правовим договором – договором міжнародного франчайзингу. Особливою умовою такого договору є наявність учасників з різних країн [14].

Можна констатувати, що є відсутність необхідності посилення законодавчого регулювання договору франчайзингу та прийняття спеціальних законодавчих актів, які би детально регулювали договори франчайзингу як на рівні ЄС, так і в окремих державах-членах. Є абсолютно достатнім за думкою експертів запровадження на рівні ЄС вимоги щодо переддоговірного розкриття інформації, а також визначення мінімальної сукупності умов, які повинні бути передбачені в договорі франчайзингу та, відповідно, розкриті контрагентом перед укладенням основного договору. Інші умови договору франчайзингу повинні зберігати диспозитивний характер та визначатись сторонами за їх домовленістю. Враховуючи такий диспозитивний характер договору франчайзингу, з метою додаткового забезпечення прав франчайзі та запобігання шахрайству запропоновано створити офіційну Організацію франчайзингу ЄС зі статусом міжурядової організації, яку необхідно уповноважити вести Франчайзинговий реєстр ЄС, що надав би змогу кожному потенційному франчайзі дізнатись про строк здійснення франчайзером своєї діяльності, кількість франчайзі, які вже приєднались до його мережі, переконатись у достовірності наданих франчайзером за час переддоговірного розкриття інформації відомостей тощо. Усе зазначене у комплексі надасть змогу франчайзі об’єктивно оцінити перспективи співпраці з таким франчайзером та передбачити результати використання його франшизи [15].

В цілому в світі немає єдиних уніфікованих підходів до складання та регулювання міжнародних договорів франчайзингу, через це в кожній країні проявляються певні особливості як правового регулювання, так і економічного зміст угод про франчайзинг.

Першою спробою врегулювати франчайзингові відносини в Україні слід вважати поданий в листопаді 2001 року Кабінетом Міністрів України проект Закону «Про франчайзинг». Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб’єктами господарювання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав правовласника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау тощо. Але вже на момент розробки даний проект експертами Асоціації франчайзингу був визнаний невідповідний вимогам ринку і був знятий з розгляду парламенту народними депутатами.

За сформованою в країнах СНД практиці, термін «франчайзинг» використовується переважно для позначення певної системи організації ринкових відносин в цілому, а термін «франшиза» – для визначення договірних відносин (договору) між конкретними партнерами при реалізації на практиці цієї системи відносин.

Франчайзинг як самостійний вид цивільного правового договору вже знайшов на Україні певний законодавче закріплення в кодексах – Цивільному [19] та Господарському [20], які набрали чинності з 01 січня 2003 року.

За своїм змістом терміни «франчайзинг» і «франшиза» еквівалентні поняттями «комерційна концесія» і «договір комерційної концесії» в главі 76 Цивільного кодексу [19] і статті 366 Господарського кодексу [20].

Незважаючи на швидке поширення франчайзингу по всьому світу, і понині невирішеною залишається частина пов’язаних з ним правових проблем.

Перша проблема пов’язана з нечіткістю, розпливчастістю самих правових основ франчайзингу, з недостатньою вивченістю його юридичної природи. Причина криється насамперед в різноманітності франчайзингу. Виробничий, збутової, сервісний франчайзинг – суть різні форми кооперації і поділу праці, що мають часом різне економічний зміст і функції. Об’єднання їх в спільне поняття, іменоване франчайзингом, надає йому багатозначний, суперечливий характер. До того ж є помітні відмінності в трактуванні франчайзингу національним правом різних країн. Договір франшизи – одна з декількох договірних форм реалізації товарів і послуг.

Куди складніше йде питання з комерційними концесіями, які за логікою повинні були стати, але не стали, предметом глави 54 ЦК [19]. Їх відмінність від договору франшизи набагато менш очевидно. Справа в тому, що і комерційна концесія, і договір франшизи відносяться до однієї і тієї ж категорії так званих «виняткових» договорів, тобто таких, відповідно до яких одна зі сторін представляє іншій стороні право на виняткове розповсюдження, розміщення, просування і продаж своїх товарів на певній території, межі якої узгоджуються в договорі. При цьому зобов’язання і взаємні обмеження, які приймають на себе сторони за договором франшизи, багато в чому збігаються.

Комерційні концесії отримали нині надзвичайно широке поширення на ринках споживчих товарів, в тому числі в експортно-імпортної торгівлі. Сам термін «комерційна концесія» використовується в небагатьох країнах (Франція, Бельгія, Швейцарія та деякі інші). У більшості ж держав договори даного різновиду прямо іменуються «ексклюзивними» ( «винятковими») договорами, а сторона, яка отримує право на виняткове розповсюдження товарів – «ексклюзивним дистриб’ютором». При цьому такі товари зазвичай реалізуються дистриб’ютором під торговою маркою виробника, що нагадує систему франчайзингу.

Близькість комерційної концесії ( «ексклюзивного» договору) до договору франшизи викликала в правовій теорії сумніви в існуванні франчайзингу як самостійної договірно-обов’язкової форми [43].

Таким чином, договір франшизи, безумовно, відрізняється від договору комерційної концесії. Головна відмінність полягає в ступені співпраці, кооперації сторін. Тільки в своїх нижчих формах франчайзинг має деяку схожість з комерційною концесією. Чим більше обсяг виключних прав, що надаються франчайзером своєму франчайзі, тим далі відходить франчайзинг від комерційної концесії [43].

Нової комплексної, повномасштабної і найбільш поширеною моделлю, яка прийшла з США, став так званий «бізнес-формат» франчайзинг – договір франшизи, відповідно до якого франчайзер не тільки надає франчайзі весь комплекс виняткових прав, тобто ділиться з ним власними методами ведення комерційної діяльності, а й безпосередньо здійснює підготовку всебічної програми діяльності для франчайзі, допомагає йому в плануванні поточних операцій, в оформленні його юридичного статусу. Іноді франчайзер повністю бере на себе будівництво і обладнання торгової або сервісної «одиниці» і вручає її франчайзі «під ключ» [44].

«Бізнес-формат» франчайзинг зазвичай означає повне ототожнення «одиниці» з власними фірмовими дистриб’юторськими ланками франчайзера щодо «ділових» інтер’єрів «одиниці», уніформи службовців та інших елементів оформлення і організації бізнесу. У той же час від франчайзі потрібно, щоб споживач був повідомлений про те, що він обслуговується незалежним підприємством, і знав, кому адресувати свої претензії.

Дуже частими в стосунках є і прямі правопорушення з боку франчайзера. Критичним вважається переддоговірних етап таких відносин, коли потенційний франчайзер зобов’язаний повідомити потенційному франчайзі вичерпну і правдиву інформацію про своє підприємство і дати франчайзі реальне уявлення про можливості, які принесе йому укладення договору франшизи [45]. Як показує практика, саме на цьому переддоговірному етапі відбувається левова частка зловживань. Функціонування фінансової сфери в країнах СНД в 90-і роки будувалося за принципами формування спекулятивних фінансових пірамід. Ця закономірність розвитку фінансових ринків може перейти і на франчайзингові мережі, прикладами чого є потерпілі невдачу «Дока-піца» і «Дока-хліб» – перші франчайзингові мережі, що з’явилися на пострадянському просторі. Ось чому законодавство та інші нормативні акти по франчайзингу повинні детально регламентувати насамперед цей «критичний» етап відносин майбутніх сторін.

Після укладення договору франшизи становище франчайзі залишається дуже вразливим. Він зобов’язаний виконувати всі обумовлені вказівки і вимоги франчайзера, наскільки б згубними вони не опинилися для нього [49]. Відмова франчайзі виконати будь-яке з вимог служить для франчайзера законною підставою для розірвання договірних відносин [46]. Нарешті, такою підставою без всяких наслідків для франчайзера може стати оголошення франчайзі «неефективним» або «неконкурентоспроможним». Настільки ж довільно франчайзер може вирішувати питання про поновлення договору франшизи після закінчення його терміну або про продаж прав франшизи третій особі, в яких франчайзі може бути життєво зацікавлений.

Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін в договорі [47]. Так, у багатьох штатах США прийняті закони, симптоматично названі «Про справедливий франчайзинг», які формулюють кілька дуже важливих положень, спрямованих на захист інтересів франчайзі. Так, одні з них поділяють вимоги франчайзера на «сумлінні», що підлягають виконанню, і «недобросовісні», причому перелік перших нормативно обмежується до мінімуму. Інші закони перераховують коло обставин, що дають франчайзеру право на одностороннє розірвання договору, не допускаючи жодних інших підстав. При цьому закон вимагає попереднього повідомлення франчайзі про майбутній розрив (не менше ніж за 30 днів), щоб дати йому додаткову можливість задовольнити претензії франчайзера. Загалом же захист економічних інтересів франчайзі залишається нагальним завданням правового регулювання франчайзингу. Певну роль у такій захисту грає система саморегулювання франчайзингу [30]. Практично у всіх країнах з розвиненими відносинами франчайзингу створені і активно діють національні і міжнародні федерації та асоціації франчайзингу (або франчайзерів), які керуються у своїй діяльності прийнятими ними кодексами деонтології (етичними кодексами) франчайзингу. Цій же меті сприяють створення навколо франчайзингу атмосфери суспільної зацікавленості і широкої дискусії, широка реклама переваг франчайзингу в ЗМІ.

Окрема дискусія в Україні йшла навколо питання про обов’язкову державну реєстрацію договорів франчайзингу.

Реєстрації договорів комерційної концесії немає. І немає і повністю з 04 квітня 2015 роки (як її «не було» до цієї дати – предмет для окремого дослідження, яке вже втратило свою актуальність). Саме в цей день в газеті «Голос України» № 61 було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII від 12.02.2015 року [25].

Документ передбачає коригування та Господарського [20], і Цивільного [19] кодексів України шляхом вилучення всього, що пов’язано з реєстрацією договорів комерційної концесії.

Так пункт 6 цього Закону підчищає Господарський кодекс [20] в 367, 370 і 374 статтях, а пункт 7 – Цивільний [19] в 1118, 1120 і 1125 статтях.

Крім реєстрації, також прибрали статтю (частину другу статті 1126 [19]) про вступ у спадок спадкоємців в випадком смерті правовласника – ну їй взагалі було не місце в цьому розділі, є окреме законодавство, що регулює це питання.

Всього з 2002 рік а в Раді реєстрували ще п’ять законодавчих ініціатив, які в тій чи іншій мірі стосувалися, а деякі і впливали, на ринок франчайзингу.

У 2017 році українські депутати взялися за врегулювання ринку франчайзингу. Так ділові відношення оформляють як ліцензійні договори або договори про спільну діяльність. І якщо в якомусь із цих документів умови співпраці не будуть виписані в повному обсязі, частина договору або весь документ можуть легко визнати недійсними через суд, йдеться в пояснювальній записці до законопроекту. Такий стан речей, на думку авторів документа, стримує розвиток ринку і прихід до нас іноземних інвесторів.

Фактично, законопроект врегулював б термінологію і базові підходи. Це найважливіших крок, який дозволить відійти від комерційної концесії і почати формувати культуру франчайзингу.

В іншому ж проект зводився до реєстраційні та договору. Особливостями проекту є те, що законодавець обмежує термін дії договору франчайзингу трьома роками і деталізує умови і спосіб оплати роялті. Також до переліку об’єктів, які можуть бути передані за договором франчайзингу, тепер включені технологічний процес і спеціалізоване обладнання.

До того ж підходи ринку в деяких позиціях вже випереджаючи чи ідеї представленого проекту – вже є Третейський франчайзинговий суд при Асоціації франчайзингу, отже, підсудність спорів може бути описана детальніше, підготовка до створення саморегулівної організації, умови входу іноземних франшиз і більш широке тлумачення використання торговельних марок у франчайзингу.

В цілому той законопроект «відкочував назад» регуляторне середовище – проектом закону була передбачена реєстрація франчайзингового договору (з урахуванням вимог антимонопольного законодавства) органом, який проводить реєстрацію юрособи або ФОП, що вже вилучалося з законодавчого поля.

Договір франчайзингу на використання об’єкта, що охороняється патентним законодавством України, також підлягає реєстрації в центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг, що також заважало бізнесу в попередньому законодавстві своїм подвійним вимогам до процедури реєстрації.

Законотворець вважав, що обмежує можливість підписання «тіньових договорів», за якими ніхто нікому не платить – до моменту реєстрації договір буде вважатися недійсним, в результаті б вивів з правового поля франчайзингові відносини.

А також законодавець хотів передбачити відповідальність правовласника (особа, яка передає права на об’єкт франчайзингу) за якість послуг і товарів, що надаються франчайзі, що вже в практиці Росії на початку 2000-тих років призвело до різкого зменшення кількості договорів франчайзингу, які підписувалися, а були знайдені замінники: джоберство, агенти тощо.

Формуючи договірну базу франчайзингового проекту, франчайзеру на сьогодні варто взяти до уваги положення:

– Цивільний Кодекс України [19],

– Господарський Кодекс України [20],

– Закон України «Про авторське право и суміжні права» [21],

– Закон України «Про охорону прав на винаходи и корисні моделі» [22],

– Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» [23].

За договором комерційної концесії, відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України (ЦК) [19], одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Чіткіше зміст договору комерційної концесії регламентовано в Господарському кодексі України (ГК) [20]. Відповідно до статті 366 ГК [20], за договором комерційної концесії одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, що належать правовласнику, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав і сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Комерційна інформація включає в себе документацію по веденню бізнесу, з професійного навчання персоналу, а також інструктаж під час дії договору.

Комерційний досвід і ділова репутація виступають в якості доповнення до предмету договору і враховуються при визначенні вартості прав, переданих за договором.

Відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на згадані вище об’єкти інтелектуальної власності, регулюються наступними законами: щодо винаходів і корисних моделей – Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [22], щодо промислових зразків – Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» [23].

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [22]:

– винахід – технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності);

– корисна модель – нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Законами встановлено обов’язковий порядок реєстрації договорів про передачу прав власності на об’єкти, що охороняються патентами, і ліцензійних договорів: передача права власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок та надання ліцензії на їх використання вважаються дійсними для будь-якого іншого особи з дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру. Існуючий порядок реєстрації договорів встановлено Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, яка затверджена Наказом Міністерства науки та освіти [24].

Порядок виникнення і здійснення авторського права регламентується Законом України «Про авторське право і суміжні права» [21].

Закон визначає авторське право як особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права.

Поточний стан регулювання франчайзингу піднімає питання про внесення проекту закону про франчайзинг як необхідну умову та очікувану подію для ринку.

3.2 Подальший розвиток ринку франчайзингу

Кожна країна обирає власний шлях подальшого регулювання міжнародного франчайзингу на своїй території.

Запропонований Асоціацією франчайзингу в Україні шлях передбачає прийняття Закону України «Про розкриття інформації про франшизу», і прибирання з розгляду всіх попередніх проектів законів «Про франчайзинг» як таких, що не відповідають потребам регулювання ринку на сьогодні.

За словами голови директорату Асоціації франчайзингу Андрія Кривоноса, прийняття акту, який регулюватиме питання розкриття інформації про франшизу є необхідним елементом регулювання договорів франчайзингу (договорів комерційної концесії) у зв’язку з відсутністю якого франчайзинг до сих пір так і не став поширеним методом веденням господарської діяльності в Україні.

Прийняття подібного закону рекомендується Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА), для чого УНІДРУА спеціально був розроблений Типовий закон про розкриття франшизи, на положеннях якого ґрунтується даний проект Закону.

У шести країнах-членах Європейського Союзу – Бельгії, Франції, Італії, Румунії, Іспанії та Швеції – існують спеціальні закони про розкриття інформації про франшизу, які мають на меті зменшити ризики, яким піддаються користувачі, купуючи франшизу, забезпечивши користувача достатньою інформацією про франшизу для того, щоб він міг оцінити можливі ризики перед укладенням договору франчайзингу, і для того, щоб дати змогу потенційному користувачеві оцінити фінансові та комерційні ризики, які він несе, елементи розкриття мають в себе включати інформацію про правоволодільця та його працівників, систему франчайзингу, існуючу франчайзингову мережу, певні фінансові аспекти, такі як необхідні інвестиції та збори, що сплачуються правоволодільцю, та аналіз ринку.

Інші юрисдикції – ФРН, Австрія, Португалія та Литва – мають закони, які встановлюють загальні зобов’язання по добросовісності, що уможливлює встановлення зобов’язань по розкриттю інформації про франшизу.

У США, де франчайзинг зародився як бізнесове і правове явище, надання користувачеві документа про розкриття є обов’язковим.

На сьогодні за інформацією Асоціації франчайзингу в Україні існує більше 990 франчайзингових мереж, в рамках яких працює більше 24 тисячі партнерів. Непоодинокі випадки зловживання та маніпуляцій між ними призводить до комерційних конфліктів, закриття торгових точок, а також звільнення працівників. Вирішення такої проблеми лежить в площинні розкриття необхідної інформації при входженні в бізнес.

Можна сказати, що на сьогоднішній день вимога про надання документа про розкриття у певній формі і з певною інформацією є стандартом регулювання ведення франчайзингової діяльності.

Саме на такий підходах розвитку законодавства про франчайзинг стоять позиції Світової франчайзингової ради та Європейської Федерації Франчайзингу, учасниками яких прагне бути і Україна в особі профільної Асоціації франчайзингу. І цього вимагаю в своїй роботі і нові міжнародні мережі, які готові відкривати свої франшизи в Україні.

Прийняття проекту Закону пожвавить ведення бізнесу на основі франчайзингу, залучить нові міжнародні франчайзингові мережі в Україну, дозволить розвиватися національним інноваційним проектам, забезпечить захищеність сторін франчайзингових угод та створить можливості для створення нових робочих місць.

Криза COVID-19 виявила взаємопов’язаний і складний вплив, як єдина руйнівна сила може порушити цілісність регіонів, галузей і ланцюжків поставок. Франчайзери в усьому світі повинні переосмислити свої бізнес-стратегії, щоб вийти з кризи на тлі пандемії коронавіруса з силою і гнучкістю, щоб процвітати в довгостроковій перспективі. Важливо думати про те, як домогтися успіху в «новому нормальному», а також «наступному нормальному» через дуже непередбачувану обстановку. Криза COVID-19 є неймовірно складним і руйнівним для підприємств усіх галузей, категорій і розмірів. На щастя, є кроки, які франчайзери можуть зробити, щоб вижити і бути в змозі прийти в норму.

Ключі до успішного пожвавлення компанії включають в себе кілька важливих кроків.

Стратегічне планування

Скористайтеся цією можливістю, щоб заново представити свій бізнес. Деякі важливі питання включають таке: Де повинен бути бізнес, щоб продовжувати рухатися вперед? Де повинен бути розташований бізнес і його бренд? Які нові продукти або послуги будуть відрізняти бізнес і бренд? Які ресурси і логістику потрібно буде виконати?

Взаємодія із зацікавленими сторонами

Франчайзери повинні залучати зацікавлені сторони якомога швидше, щоб успішно внести необхідні зміни і продовжувати рухатися вперед. Прикладами можуть бути члени правління, франчайзі, кредитори / кредитори, орендодавці і продавці. Франчайзери повинні відкрито інформувати зацікавлені сторони про те, що відбувається з бізнесом і що зацікавлені сторони можуть зробити, щоб допомогти.

Участь франчайзі

Франчайзі є особливо важливими зацікавленими сторонами франшизи. Франчайзери повинні бути відверті і чесні з франчайзі щодо статусу та операцій бізнесу, а також про те, що таке конфіденційна інформація, якою не можна ділитися за межами сімейства франшиз. Сподіваємося, що існуючі відносини франчайзер / франчайзі вже хороші; якщо немає, франчайзери повинні докласти додаткових зусиль для лікування розломів. Франчайзери, які представляють аргументовану і аналітичний стратегічний план і обговорюють його виконання, забезпечать франчайзі впевненість і комфорт у відношенні їх інвестицій, їх керівництва і компанії в цілому.

Залученість співробітників

Франчайзери повинні залучати своїх корпоративних співробітників, а також співробітників своїх франчайзі, хоча і в різному ступені. Франчайзери повинні бути відверті і чесні зі співробітниками щодо статусу та операцій бізнесу, особливо ймовірного статусу зайнятості, а також того, що таке конфіденційна інформація, якою не можна ділитися поза сімейства франшиз Сподіваємося, що існуючі відносини франчайзера і співробітника вже хороші; якщо немає, франчайзери повинні докласти додаткових зусиль для лікування розломів.

Скорочення витрат не є реорганізацією

Скорочення витрат саме по собі не є стратегічним. Швидше, це фінансова тактика для створення конкретного короткострокового результату. Гірше того, іноді керівники компанії скорочують витрати на основі страху або гніву, що майже завжди призводить до катастрофічних довгострокових результатів.

Виконайте план з перевищенням

Франчайзери повинні розглянути кожен практичний варіант, щоб успішно виконати стратегічний план. Корисно подумати про те, що потрібно робити щодня, щотижня і щомісяця, щоб просувати бізнес і план. Корпоративні «священні корови» не повинні бути захищені від аналізу. «Наступний нормальний» означає, що те, що було зроблено в минулому, швидше за все, не має відношення до нинішнього виживання і майбутнього успіху.

Реорганізація

Франчайзерам, можливо, буде потрібно розглянути або добровільну реорганізацію, або навіть формальне банкрутство. У багатьох випадках франчайзі і / або зацікавлені сторони, які або ведуть судові розгляди, або відмовляються допомогти компанії стимулювати таку реорганізацію. Важливо відзначити, що у франчайзингу загроза банкрутства часто відштовхує існуючих корпоративних співробітників, тому що вони можуть сприймати майбутні вимоги до розкриття інформації про франшизу як негативно впливають на їх кар’єру.

Франчайзери повинні залучати зацікавлені сторони якомога швидше, щоб успішно внести необхідні зміни, щоб продовжувати рухатися вперед.

Практика консультаційної діяльності підтверджує, що на ринку багато розчарованих покупців франшиз. Основні причини розчарування криються в подіях, які перерахуємо нижче.

Часовий відрізок між вкладенням інвестицій і початком окупності за словами франчайзера, за очікуваннями франчайзі і в реальності можуть не збігатися. На жаль, франчайзі мріє про максимально швидкому терміні, часто не замислюючись про реальність і не слухаючи самого франчайзера. Правильний і обережний франчайзер буде говорити про більш песимістичному прогнозі. А ось франчайзі, що витає в хмарах своїх ідей і думок, розбудовується, що не отримав повернення в бажані їм терміни. Завищені очікування створює більше проблем, ніж уважне і беззаперечне дотримання рекомендацій франчайзі, в тому числі для визначення термінів повернення інвестицій.

До слова сказати, але «період окупності» теж термін, який багато читають по-різному. Коректно говорити про те, що це показник описує період від моменту початку нормальної роботи точки до моменту повернення інвестицій. Звичайно, нинішня економічна ситуація ускладнює процес прогнозування і планування, але слід дивитися на бізнес з моменту початку його роботи, а не з моменту підписання договору франчайзингу, сплати вступного внеску. Завдання франчайзі максимально скоротити термін розгойдування і вийти на своєчасний запуск відповідно до рекомендацій франчайзера – в потрібний час, на початок сезону в галузі, з правильним і своєчасним просуванням. Врахуйте, що в деяких випадках вигідніше відкласти запуск, ніж намагатися почати роботу в мертвий сезон.

Поки франчайзі думає, де взяти гроші на поліпшення проекту (читай: доведення її до стандартів франчайзера), по сусідству може відкритися аналогічна точка, убивши геть усі ваші попередні розрахунки щодо кількості потенційних покупців. Тому не намагайтеся застовпити у франчайзера все потенційний місця, сплативши вступний платіж за кожне місце. Розлад франчайзі в такому випадку полягає в тому, що він хоче «або ексклюзив на все місто, або не братиму вашу франшизу взагалі». Може варто почати з однієї точки, познайомитися з бізнесом, а далі вже розвивати свою підмережа в рамках мережі франчайзера.

Якщо франшиза не дозволяє працювати в режимі самозайнятості, де ви самі і інвестор, і начальник, і виконавець, і контролер, то франчайзі доведеться наймати команду. І якщо ви як франчайзі станете «влазити» в усі питання, постійно ганяти персонал, звільняти, змінювати, не враховуючи рекомендації франчайзера, то ви просто посварилися з франчайзером, що відбитися на можливості продовжувати бізнес по франшизі. З одного боку ви власник, і це святе, але з іншого: франчайзер бере на себе відповідальність підштовхувати ваш персонал до правильних рішень. І не заважайте йому в цьому.

Персонал завжди буде «косячіть», звільнятися, порушувати розпорядок. І франчайзер від цього не врятує. В принципі у франчайзингу персонал єдино важливе питання, що лежить в коло відповідальності франчайзі. Звичайно, є допомога в навчанні, технології набору, управління змінами, лізинг персоналу, якщо нікого немає, то франчайзі стає сам біля прилавка, біля барної стійки, на кухні або їде клієнту надавати послуги. Продаючи франшизу, вам не обіцяли великий кабінет з дубової меблями!

Вам нададуть гратися однією іграшкою за короткий час? Не купуйте франшизу заради задоволення – ніхто від такого кроку задоволення не отримає: франчайзер засмутиться, у вас будуть збитки, персонал більше не захоче з вами працювати, клієнти відвернуться від точки. Хочете «гратися в бізнес», відривайте нефранчайзінговие бізнеси – там ви єдиний господар становища, на вас не будуть тиснути процедурами, технологіями, відповідальністю і штрафами.

Франшиза це все-таки бізнес і франчайзі доведеться спілкуватися з усіма перевіряючими органами, відповідними вашому профілю – податкова, санепідемстанція, пожежники, охорона праці, енергетики, екологи, соціальні фонди, «фонд інвалідів» та багато інших. І часто вони будуть приходити до вас разом з орендодавцем. Франчайзер за франчайзі цю роботу робити не буде, і навіть не чекайте цього. Він підкаже, як спілкуватися, які документи пред’явити, але основну скрипку грати вам на місці. Ряд франчайзі, в очікуванні дива від франчайзера, настільки затягують свої проблеми з перевіряючими органами, що потім вже ні франчайзер, ні адвокати, ні інші помічники не можуть вирішити питання без істотних витрат.

Франчайзер не дозволить франчайзі переносити точку з місця на місце, з одного ТЦ в інший, з однієї вулиці на іншу. Вибір місця ведення бізнесу робиться один раз – на початку. А далі або працюєте, або закриваєтеся. У багатьох випадках для переїзду потрібно буде підписувати новий договір. Дивно, але ряд франчайзі, які розраховували, що спочатку спробують в одному місці, а потім вирішать, де їм буде краще, і потім дуже дивувалися, що інші місця зайняті, і франчайзер навіть не хоче чути про переїзд.

І головне: все потрібно узгоджувати, новий бізнес починати не можна, новації тільки через офіс франчайзера, навіть своє ім’я не можна використовувати – хоча про це і говорили з самого початку, договір підписували, але не всі франчайзі встежили це і прийняли для себе. А це шлях до дуже великих проблем, якщо порушити правила мережі.

Можливо, для когось будуть ще й інші проблеми і розчарування, і це ще раз підтверджує, що вибір франчайзингу для себе це дуже особиста справа.

Висновки до розділу 3

В цілому в світі немає єдиних уніфікованих підходів до складання та регулювання міжнародних договорів франчайзингу, через це в кожній країні проявляються певні особливості як правового регулювання, так і економічного зміст угод про франчайзинг.

На сьогодні за інформацією Асоціації франчайзингу в Україні існує більше 990 франчайзингових мереж, в рамках яких працює більше 24 тисячі партнерів. Непоодинокі випадки зловживання та маніпуляцій між ними призводить до комерційних конфліктів, закриття торгових точок, а також звільнення працівників. Вирішення такої проблеми лежить в площинні розкриття необхідної інформації при входженні в бізнес.

Можна сказати, що на сьогоднішній день вимога про надання документа про розкриття у певній формі і з певною інформацією є стандартом регулювання ведення франчайзингової діяльності.

Саме на такий підходах розвитку законодавства про франчайзинг стоять позиції Світової франчайзингової ради та Європейської Федерації Франчайзингу, учасниками яких прагне бути і Україна в особі профільної Асоціації франчайзингу. І цього вимагаю в своїй роботі і нові міжнародні мережі, які готові відкривати свої франшизи в Україні.

Прийняття проекту Закону пожвавить ведення бізнесу на основі франчайзингу, залучить нові міжнародні франчайзингові мережі в Україну, дозволить розвиватися національним інноваційним проектам, забезпечить захищеність сторін франчайзингових угод та створить можливості для створення нових робочих місць.

Криза COVID-19 виявила взаємопов’язаний і складний вплив, як єдина руйнівна сила може порушити цілісність регіонів, галузей і ланцюжків поставок. Франчайзери в усьому світі повинні переосмислити свої бізнес-стратегії, щоб вийти з кризи на тлі пандемії коронавіруса з силою і гнучкістю, щоб процвітати в довгостроковій перспективі. Важливо думати про те, як домогтися успіху в «новому нормальному», а також «наступному нормальному» через дуже непередбачувану обстановку. Криза COVID-19 є неймовірно складним і руйнівним для підприємств усіх галузей, категорій і розмірів. На щастя, є кроки, які франчайзери можуть зробити, щоб вижити і бути в змозі прийти в норму.

ВИСНОВКИ

В ході роботи була досягнута поставлена мета та визначені подальші перспективи розвитку франчайзингу в Україні.

Разом з тим автор:

– актуалізував поняття франчайзингу та економічної сутності франчайзингу, та встановив, що франчайзинг – підприємницька діяльність, згідно з якою на договірній основі одна сторона (франчайзер) передає другій (франчайзі) за винагороду на певний строк або без зазначення такого: –право використання торгової марки, – знака для послуги, – фірмового найменування, – послуг, –технологічного процесу, –спеціалізовану обладнання, – ноу-хау, – комерційної інформації, що охороняється законом, – інших, передбачених договором об’єктів права інтелектуальної власності.

Слід звернути увагу, що західні вчені роблять акцент на тому, що франчайзинг – це, передусім, взаємовідносини між двома суб’єктами. В той самий час, вітчизняні дослідники франчайзингу стверджують, що франчайзинг – це діяльність, або сукупність заходів. Отже усталеного визначення франчайзингу не існує. Погоджуючись з формулюванням франчайзингу різних авторів, на наш погляд, вони лише частково і з кількох боків описують сутність франчайзингу. Франчайзинг має більш багатогранний характер;

– вивчив основних учасників ринку франчайзингу та навів визначення основних учасників ринку франчайзингу, яких нарахувалось 22;

– встановив показники розвитку ринку франчайзингу. Серед показників, на які слід орієнтуватися в оцінці розвитку франчайзингу є такі:

– кількість франчайзерів на ринку в цілому та за окремими галузями,

– кількість точок в мережах франчайзерів,

– темп зростання відповідних кількостей,

– кількість регіонів України, охоплених діяльність франчайзерів в цілому та окремих мереж,

– членство в Асоціації франчайзингу,

– наявність іноземних франчайзерів на ринку України та вихід національних мереж закордон,

– наявність інформації про франшизи в каталогах Асоціації франчайзингу, Franch.biz та інших консультантів,

– участь франчайзерів у виставці «Франчайзинг»,

– розвиток інфраструктури ринку,

– наявність окремої премії в галузі.

Серед перспективних показників оцінки розвитку ринку франчайзингу Асоціація франчайзингу закладає до Доктрини «Франчайзинг 2030» такі:

– частка ВВП, яка генерується франчайзинговими мережами, в загальній сумі ВВП країни,

– частка сплачених податків франчайзинговими мережами в загальній сумі податкових надходжень в країні.

– кількість зайнятих на ринку франчайзингу;

– оцінив характеристику ринку франчайзингу – особливими цифрами на ринку є те, що в 2020 році 80% респондентів очікували зростання інтересу до франчайзингу в 2020 році, 78% планували збільшувати франчайзингову мережу і / або кількість найманих працівників, 71% планували збільшувати фінансування в свій бізнес в порівнянні з 2019 роком, 36% оцінювали економічну ситуацію в країні як сприятливу.

Всі разом учасники дослідження (на основі математичного усереднення) вказали, що галузь франчайзингу дає 5,2% ВВП України.

– проаналізовано сучасний стан розвитку франчайзингу в Україні;

Розвиток франчайзингу сприяє зростанню малого і середнього бізнесу, що, безсумнівно, позитивно впливає на економіку країни. Франчайзинг в нашій країні найбільш розвинений у великих містах-мільйонниках і, звичайно ж, столиці. Це не дивно, адже в ділових центрах – найвища купівельна спроможність. Однак в останні пару років відкриваються успішні франчайзингові проекти і в невеликих містах. Причина в тому, що в маленькому місті невисокий рівень конкуренції, і відкрити франчайзингову точку простіше. До того ж витрати на заробітну плату і запуск точки значно нижче, ніж у великому місті. Сьогодні більше 45 франчайзингових проектів з України працюють на міжнародній арені. Ця цифра з кожним роком буде зростати. Адже багато підприємців їздять за кордон, відвідують міжнародні виставки франчайзингу, щоб перейняти міжнародний досвід та знайти нові ідеї та концепції для бізнесу.

– вивчено світовий досвід регулювання франчайзингу. Автор наголошує, що основним регуляторним актом у всіх країнах світу в галузі франчайзингу є Етичний кодекс франчайзингу, який запроваджується Асоціаціями франчайзингу серед своїх учасників, який зобов’язує суб’єктів франчайзингу дотримуватись правил «чесної гри» у відносинах франчайзингу.

Так Європейською федерацією франчайзингу прийнято Європейський кодекс етики франчайзингу. Аналогічний за змістом документ схвалено Українською Асоціацією франчайзингу.

Також у багатьох країнах світу існують закони, що регулюють франчайзинг на їх території. Нерідко поширення діяльності франчайзерів стримується адміністративними та законодавчими обмеженнями, які не дозволяють проводити необхідні операції. Головним напрямком законодавчого удосконалення регулювання франчайзингу має стати підтримка привабливості франчайзингу для франчайзерів, франчайзі та суспільства;

– автор надав рекомендації щодо подальшого розвиток ринку франчайзингу в Україні, які максимально спрямовані на урегулювання відносин в галузі шляхом прийняття проекту Закону, розробленого Асоціацією франчайзингу, який пожвавить ведення бізнесу на основі франчайзингу, залучить нові міжнародні франчайзингові мережі в Україну, дозволить розвиватися національним інноваційним проектам, забезпечить захищеність сторін франчайзингових угод та створить можливості для створення нових робочих місць.

Криза COVID-19 виявила взаємопов’язаний і складний вплив, як єдина руйнівна сила може порушити цілісність регіонів, галузей і ланцюжків поставок. Франчайзери в усьому світі повинні переосмислити свої бізнес-стратегії, щоб вийти з кризи на тлі пандемії коронавіруса з силою і гнучкістю, щоб процвітати в довгостроковій перспективі.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Римская, С. В. Эволюция института франчайзинга в РФ и странах Западной Европы / С. В. Римская. – Текст: непосредственный // Право: история, теория, практика : материалы I Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, июль 2011 г.). – Санкт-Петербург: Реноме, 2011. – С. 37-40. – URL: https://moluch.ru/conf/law/archive/39/896.

2. Kinch, John E. with Hayes, John P. Franchising: The inside Story. – Wilmington, DE: TriMark Publishing Co., Inc., 1986, P.28.

3. Малые предприятия. Организация, экономика, учет, налоги: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИ, 2001. – С. 106.

4. Кенігсберг А. Міжнародний франчайзинг: найбільш вживані терміни. – 1989.

5. Шейн Скотт А. Від морозива до Інтернету: Франчайзинг як інструмент розвитку та підвищення прибутковості вашої компанії/ Пер. З англ; За наук. ред. Є. Є. Козлова. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2006. – 208 с.

6. Шарифов В. С. Франчайзинг в механизме развития российского нефтяного рынка: диссертация. – Москва, 1998.

7. Цират А. В., Кривонос Е. А. Франчайзинг от А до Я: Терминологический словарь. – Киев: Ассоциация франчайзинга, 2004. – 60 с.

8. Мендельсон М. Руководство по франчайзингу: Учебное пособие. – Москва: Сибли Интернэшнл, Инк, 1995. – 121 с.

9. В чем преимущества и риски использования франшизы при запуске своего дела [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dengi.ua/articles/1791446-v-chem-preimushhestva-i-riski-ispolzovaniya-franshizy-pri-zapuske-svoego-delahtml.

10. Как использовать франчайзинг и не потерять деньги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://buybrand.ru/news/10370.

11. Европейский кодекс этики франчайзинга – European Code of Ethics for Franchising, 1990, Register 53643337551-05.

12. Цират А. В. Франчайзинг и франчайзинговый договор. – Киев: Истина, 2002. – 240 с.

13. Кривонос А. А., Денисюк В. А., Кривонос Е. А., Гусев Ю. В. Мир франчайзинга: Предиздание. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, 2007. – 80 с. – рус. и укр. языки.

14. Андрощук Г. О. Міжнародне регулювання франчайзингу. // Питання інтелектуальної власності: збірник наукових праць, випуск 15, 2015. – С. 36-48.

15. Паніна Ю. С. Правове регулювання договору франчайзингу в Європейському союзі та Україні: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Івано-Франківськ, 2017.

16. Кривонос А. О. Очікування та реалії малого та середнього бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ua-times.com/blogs-2/andrij-kryvonos-ochikuvannya-ta-realiyi-msb.html.

17. Чорний А. В Україні 800 вітчизняних франшиз. Куди потрібно інвестувати і коли окупляться вкладення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://forbes.ua/money/samye-populyarnye-franshizy-ukrainy-skolko-nuzhno-investirovat-i-kogda-okupyatsya-vlozheniya-05042021-1297.

18. Кривонос А. Який бізнес найчастіше розвивають по франчайзингу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dzi.gov.ua/press-centre/news/yakyj-biznes-najchastishe-rozvyvayut-po-franchajzyngu.

19. Цивільний кодекс України.

20. Господарський кодекс України.

21. Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року.

22. Закон України «Про охорону прав на винаходи и корисні моделі» № 3687-XII від 15 грудня 1993 року.

23. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» № 3688-XII від 15 грудня 1993 року.

24. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі)» № 521 від 16 липня 2001 року.

25. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII від 12.02.2015 року.

26. Огінок С. В. Франчайзинг як інструмент формування єдиного ринку ЄС: диссертація к.е.н. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2017.

27. Варналій З.С. Конкуренція і підприємництво: монографія / З. С. Варналій. – К.: Знання України, 2015. – 463 с.

28. Кривонос Е. Франчайзинг: готовий бизнес оптом и в розницу / Е. Кривонос // SBR, июль-август, 2016. – С. 36-43.

29. Магомедова А.М. Оптимізація ключових параметрів діяльності франчайзингових підприємств// Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. А. В. Шегди, проф. Ю. І. Єханурова «Теоретичні та прикладні питання економіки». – Київ: ВПЦ «Київський університет», № 2 (31), 2015. – С.167-174.

30. Вдовічена О. Г. Роль франчайзингу у формуванні вітчизняного бізнес-середовища // Маркетинг і реклама, Випуск ІV (56), 2014. – C. 169-177.

31. Кривонос А. А., Кривонос Е. А., Трушко О. В., Козачук М. О., Гаприндашвили Б. В., Шумило Ю. О. и др. Франчайзинг: от простого к сложному. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, 2010. – 71 с.

32. Компасс Украина: 15 лет успехам на информационном рынке // МОРС «Методы оптимального развития сетей», № 2, 2008.

33. Базарная торговля vs цивилизованная // МОРС «Методы оптимального развития сетей», № 2, 2008.

34. Торговая марка как основа сети. // Купи успешный бизнес!: Пособие по франчайзингу. Bonus: VII официальный Каталог франшиз Ассоциации франчайзинга / Под ред. А. А. Кривоноса, Е. А. Кривонос. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, Издательский дом «Аванпост-прим», 2009. – 146 с.

35. Особенности финансовых отношений во франчайзинговой сети. // Купи успешный бизнес!: Пособие по франчайзингу. Bonus: VII официальный Каталог франшиз Ассоциации франчайзинга / Под ред. А. А. Кривоноса, Е. А. Кривонос. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, Издательский дом «Аванпост-прим», 2009. – 146 с.

36. Этика франчайзинга. // Купи успешный бизнес!: Пособие по франчайзингу. Bonus: VII официальный Каталог франшиз Ассоциации франчайзинга / Под ред. А. А. Кривоноса, Е. А. Кривонос. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, Издательский дом «Аванпост-прим», 2009. – 146 с.

37. Canada Franchise Association // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cfa.ca.

38. Franchise Council of Australia // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.franchise.org.au.

39. Brazilian Franchise Association // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.abf.com.br.

40. China Chain Store & Franchise Association // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.chinaretail.org.

41. Federation Francaise France // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fff.fr.

42. Italian Franchise Association // Official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://assofranchising.it.

43. Дмитришин В. С. Договір комерційної концесії та договір франчайзингу: співвідношення понять та правова природа. // Часопис Київського університету права, № 3, 2010. – С. 199-203.

44. Мазуренко В. П. Розвиток франчайзингових відносин у міжнародному бізнесі. // Науковий вісник ЧДІЕУ, № 3 (19), 2013.

45. Кравчук Н., Білоус О., Синькевич Н. Концепція побудови ефективної бізнес-моделі франчайзингу. // Галицький економічний вісник, № 5 (60), 2019.

46. Романчук К. В., Кирій І. О. Операції франчайзингу: європейський досвід та українські реалії. // Ефективна економіка, № 12, 2016.

47. Огінок С. В. Вплив інституційного розвитку на франчайзингову діяльність / С. В. Огінок // Вісник Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економічні науки. – 2016. – № 8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec-n/issue/view.

48. Цират А. Правовые аспекты работы по дистрибьюторским и франчайзинговым договорам в Украине / А. Цират // Финансовая консультация. – 2004. – № 13–14. – С. 26–35.

49. Огінок С. Еволюція поглядів на проблеми економічної інтеграції та формування єдиного ринку ЄС/ С. Огінок // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 2016. – Впуск 6, Частина 2. – С. 138 – 142.

50. Мюррей Я. Франчайзинг: типы франшизы, где достать финансы, как добится успеха (Ноw to choose a franchise) / Я. Мюррей. – СПб.: Питер, 2004. – 144 с.

51. Психология франчайзинга и соответствие портрету идеального франчайзи. // Купи успешный бизнес!: Пособие по франчайзингу. Bonus: VII официальный Каталог франшиз Ассоциации франчайзинга / Под ред. А. А. Кривоноса, Е. А. Кривонос. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, Издательский дом «Аванпост-прим», 2009. – 146 с.

52. Методическое пособие для будущих участников франчайзинговых сетей: Издание пятое. / Руководители авторского коллектива А. А. Кривонос, Е. А. Кривонос. – Киев: Ассоциация франчайзинга, Издательский центр, 2012. – 87 с.

Від Fran Team

www.franchising.org.ua Вже більше 20 років основною метою діяльності Асоціації є всебічне сприяння розвитку франчайзингу в Україні, а також представлення та захист інтересів роботодавців у галузі франчайзингу у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами цивільного партнерства. Відсвяткувавши своє двадцятиріччя, Асоціація продовжує впроваджувати нові продукти та сервіси: – повноцінно працює третейське урегулювання спорів, – ведеться робота над створення Фонду фінансування франчайзингу, – до реєстрації готується законопроект «Про франшизу», – учасники Асоціації залучаються до експертно-галузевих комітетів, метою роботи яких додаткове регулювання специфічних потреб франчайзерів. Цей рік буде присвячений першим крокам в реалізації Доктрини «Франчайзинг 2030». Долучайтесь!

Залишити відповідь

many languages